Показать уведомления

Стихи Astrea — самые популярные.

Astrea • 53 стихотворения
Читайте все стихи Astrea онлайн.
Полное собрание стихотворений с комментариями и оценками.
ДАТА Все время
ЯНВ
ВЕФ
МАР
АПР
МАЙ
ИЮН
ИЮЛ
АВГ
СЕН
ОКТ
НОЯ
ДЕК
ПН
ВТ
СР
ЧТ
ПТ
СБ
ВС
ЖАНР Все
РЕЙТИНГ Все
ВсеПо убыванию рейтингаПо возрастанию рейтинга
АУДИО Все
ВсеС аудиоБез аудио

Співзвучний

12.09.2019
Мов брили, важко падають слова,
Підкошені вітрами й падолистом.
Потроху темрява вступає у права.
Кущі хизуються кораловим намистом.
 
Збираю в пригоршні сліди збіднілих рим,
Безсонням стиглі зорі зустрічаю.
Поволі стримується мандрівний порив,
Ввібравши залишки невипитого чаю.
 
Огорне затишком пониклі плечі плед.
Птахам услід, душа за обрій зазирає.
Старі блокноти пророкують наперед
Безмовність фраз, згуртованих у зграї.
 
Голками в пальці дріб’язковість злив,
Гілля по шибках в безкінечнім такті.
Кімнатний простір шурхіт полонив
Шматками строф, розірваних на клапті.
 
Миттєво тріскається дзеркало калюж,
Величні крони мріють шепотом про зелень.
Крізь призму хмар, що з небом розділю,
Забуті ритми рвуться, мов крізь терен.
 
Тремтить в руках сполоханість рядків,
Та все ж пора момент шукати влучний.
В шаленім вальсі стомлених листків
Знайду мотив, що осені співзвучний.
Сподобався. Гарний вірш.Хай щастить!
7

Передосінній

24.08.2019
Розплавленим золотом листя
і неба важким свинцем
в твоє неприкаяне місто
крадеться відчужений трем.
 
В прозорих п’янких перламутрах,
в холодних рвучких вітрах
дарує потомленим душам
терпкий неподоланий страх.
 
І стиха ворожить багрянцем,
мережить нічну чорноту,
Нестримним чаруючим танцем
привабить стійку самоту.
 
В бажанні спинити хвилину,
зібрати останнє тепло
тримаєш у пальцях стеблину,
щоб сонце сховати під скло.
 
Але швидкоплинність сезонів
не визнає влади людей.
З ритмічним хитанням вагонів
світ мрій вириває з грудей.
 
Та стій (чи свята ти, чи грішна)
бери у комплекті з журбою
у пам’яті – зелень розкішну,
в душі – шум морського прибою.
Тявканье, ни хрена не понял
5

***

24.08.2019
Хай не впаде із чола твого жоден волос
і не торкнеться тлін нетривких зізнань.
Бо справжнє щастя – ридати на повен голос,
а не давитись в темряві сіллю своїх зітхань.
 
Похмурість вулиць схована за вогнями.
В цей час надії тануть в клубах тіней.
А раптом радість – позбавитись зору й тями,
лишитись бранкою спогадів та ідей.
 
Думки хитаються на тонкім канаті,
живуть відлунням древніх тонких трембіт.
Та є відрада – лишитись одній в кімнаті,
коли за вікнами рветься на клапті світ.
Спасибо за тему и вдохновение! Родился станс "Мечт...
2

Лето

02.08.2019
Лето дышало пляжем,
Вяло смотрело на воду.
Мягким безликим стражем
Чтило чужую свободу.
 
Потные толпы – мимо.
Льдинка на дне бокала.
Пара с любовью мнимой
Носится до вокзала.
 
Ночь пленена огнями,
Утро – вчерашним хмелем.
Жизнь измерялась днями
в очередном отеле.
 
Мелкий прохладный дождик
Чувства остудит вскоре.
Мирно уснул художник,
Изображавший море.
 
В пене забыты кисти
И недопитый виски.
Рано желтеют листья:
Лету строчить записки.
 
На проходной алее
Сыпет их где попало:
«Осень, ступай скорее,
Осень, я так устало».
Очень интересно об уставшем лете!))
5

Найважчий (тягар)

17.07.2019
Є своя правда в блуканні під’їзними сходами,
є нотки шарму у прагненні взяти вину.
Ти губилась тінями, тунелями і переходами,
тож німі подорожні лишили тебе одну.
 
Місто надто велике – не зміряти і не ковтнути.
У пульсуючих венах розсипана каторжна млість.
Вибір зроблено. (Хочеш чи ні цього чути.)
Серед тіні околиць мінятимеш розпач на злість.
 
Пересилюй серед перехрестя тривожну дрож
в час, як відчай у грудях занадто глибоко шкребе,
просто згадуй, що навіть в найдальшу подорож
ти візьмеш із собою найважчий тягар – себе.
Справді, так і є! Успіхів, дівчинко!
2

Осіння кава

04.11.2016
Будь ласка, кави. Із відчаєм, якщо можна.
Там, пане, осінь у вікнах стоїть смутна.
Тепер лишилось меч заховати в ножна
і розчиняти сльози в ковтках вина.
 
Золотокоса (в барвах чужих агоній),
нестримно ніжна вбивця тепла і слів.
Хода її німотою скувала скроні,
політ її переписує відлік днів.
 
О, що за кара – дихать її вітрами,
і що за горе – снити в її дощах.
Ранковий іній заволодів містами,
по краплях світло сховане у свічах.
 
Спадають ночі темрявою і страхом,
минають дні щосекунди зі змахом вій…
І я лечу перелітним самотнім птахом
у прірву спогадів і нездійсненних мрій.
 
Ви, пане, вибачте – час не для сентиментів.
В зрадливих променях грітись уже дарма.
Хіба нам мало ще болісних фрагментів?
Будь ласка, кави. Відчай доллю сама.
Нет – всё понятно, но я не понял, в какие ножны ос...
2

Осенний кофе

03.09.2018
Прошу Вас, кофе. С грустью, если возможно.
А там ведь осень в окнах стоит одна.
Пора сдаваться. Меч отдыхает в ножнах.
Встречать рассветы в томных глотках вина.
 
Шлейф драгоценный соткан в пылу агоний.
(Так умирают в неге тепло и сны).
Сквозь онеменье, слышен лишь крик вороний
И поздний стон от смертельно больной струны.
 
За что мне вечность, скованная ветрами,
За что мечты, брошенны под прицел дождей?
Под утро иней царствует над домами.
И тень тепла сохранится в сердцах свечей.
 
Приходят ночи каплями на ресницах,
Проходят дни концентрацией суеты.
И я лечу перелетной забытой птицей
Сквозь пропасть памяти волнами слепоты.
 
Простите, знаю: время для сантиментов
Давно утеряно, лирика – лишь слова.
Конечно, много вокруг радостных моментов.
Прошу Вас, кофе. Грусти долью сама.
Кажется, что Ваш кофе - вечерний... Утром кофе б...
5

Залишившись...

24.07.2019
Келих стирає помаду,
Вино вимиває печаль.
Та затамовану правду
Вперто ховає вуаль.
 
Із прогнозованих шансів
Лишиш стійку чорноту.
Скільки наївних обранців
Бачать в тобі не ту.
 
Гаснуть слова оксамитом
Влившись в клубок образ
Імпровізованим ситом
Фільтруєш уривки із фраз.
 
Келих лишаєш порожнім:
Вино воскрешатиме жаль.
У відображенні кожнім
Темна уявна вуаль.
 
Кистю в повітрі завислою
Пишеш невидимі ноти.
Зеленню раптом іскристою
Спалює погляд навпроти.
 
І кажеш очима натхненними,
Рум’янцем таким непроханим,
Що будеш йому небуденною,
Що птахом летиш сполоханим,
 
Щоб з ним лиш ділити вечері,
Вважати палким охоронцем.
У тіні закоханих скверів,
Зігріти руками, як сонцем…
 
Він впевнено вийде за двері,
Залишившись незнайомцем.
Всегда с упоением читаю стихи о любви на украинско...
3

Красавица и чудовище (вариация)

20.07.2019
Воздух пахнет промозглым зверинцем
тень улыбки её не ловлю.
«Дорогой, а ты станешь принцем,
если я тебя полюблю?»
 
Нежный облик тревожно-томный,
невзначай поведёт плечом.
А в глазах – грусть собаки бездомной,
обогретой в грозу плащом.
 
Роза чахнет в обьятиях склепа,
лепестки облетают, как снег.
Я в обличии жутком, свирепом.
Собираюсь остаться навек.
 
Пусть на свет мотыльком вдохновенным
прилетает всё больше невест.
Пусть, гордясь благородством надменным
добровольно спешат на арест.
 
Нет, проклятье, увы, не разрушит
поцелуй самых трепетных губ.
Но возвышенны девичьи души,
в их мечтах я несчастен и глуп.
 
Будут жаждать преображения.
«Нет любви неподвластных чудес».
Есть у жизни цена продолжения:
кровь растерзанных юных принцесс.
Воздух пахнет зверинцем. Клетка, сено, навоз. Мне...
7

Краса

11.07.2019
Краса зів’яне, дівчинко моя –
залишиться пригірклим післясмаком.
Гуркочуть в пам’яті подолані моря,
цвітуть шляхи волошками і маком.
 
Проїдуть дні колесами по скронях.
Хмільною істиною п’яні вечори
луною відгукнуться у безсонні,
відродять спогади – свої терпкі дари.
 
Натхненний шал, що пробіжить по венах,
накриє повінню буденності і слів.
І крик, який наповнює легені,
розтане тишею у хуртовині снів.
 
Краса зів’яне, дівчинко моя –
відлине тугою в години передгроззя.
Удаль не кличе мандрівна зоря,
темниця стін ніжніша, ніж морози.
 
Краса зів’яне, стомлена моя,
розчиниш вроду в боротьбі і стрілянині.
Лиш втрачені надії не згорять:
їх ревно збережеш у домовині.
Серьёзная вещь ! Но не хотелось бы, чтоб мечты неи...
3

Красота (увядание)

11.07.2019
Всё увядает, девочка моя,
оставшись на губах глухим проклятьем.
Тревожат память реки и моря:
растратив пыл, не соберешь по каплям.
 
Проходят дни своим победным маршем,
хмельная истина сгубила вечера.
Печаль рассвета и листвы опавшей
как будто старая забытая игра.
 
Твой пылкий нрав, что будоражит вены
накроет ливнем будней, быта, слов.
И крик, что мог взорвать глухие стены,
растает тишиной в долине снов.
 
Всё увядает, девочка моя,
звенящим эхом унесет былые слезы.
Не манят звёзды в дальние края:
темница стен нежнее, чем морозы.
 
Завянет всё, уставшая моя,
растает красота во тьме дорожной пыли.
Мечты потерянные только не сгорят –
их ревностно хранишь в сырой могиле.
Звучит, как эпитафия...
3

Аліса

26.03.2018
Я тону у твоєму солоному морі, Алісо.
Тут годинник завмер і ніхто до цих пір не помітив.
Щоб зігріти всіх зморених не вистачає хмизу.
Щоб встелити могили, вже не вистачає квітів.
 
Нам у чайні чашки розливають п’янку отруту.
Ми домішуєм відчаєм і випиваєм залпом.
У німих подорожніх питаємо шлях спокути,
щоб згубити його перед входом в порожні кнайпи.
 
Ми беззбройними пішками йдем на чужі арени
і фарбуємо квіти у мертвих давно садах.
Де банальність стає головним атрибутом сцени,
там застигла холодна іронія на вустах.
 
Під потоками фальші зламається камертон.
Не лякайся, коли спів навколо міняє тональність.
Ти щаслива, Алісо, для тебе скінчиться сон.
Я ж чекаю, коли скінчиться реальність.
Чудова гра з потойбічним. Дуже сподобалось!
4

(Напевно) щасливий

26.03.2018
У цих лабіринтах немає нічого твого.
Вино виливається в чашу і в землю тече крізь діри.
Лишилось винити. Питання лише: «Кого?»
В тобі повно люті, але ні краплини віри.
 
Ти знала про тінь меланхолії в пригорщі буднів.
І на ніч стелила не твердість у цілі, а сумнів,
щоб морок мовчазно й невпинно стелився під ноги,
коли монотонно ідеш оббивати пороги.
 
Покірність і воля, на жаль, несумісні речі.
В гортані скипає залишена ранком ртуть.
Якщо захлинешся, відріжеш шляхи до втечі.
Якщо раптом виживеш, можеш почати путь.
 
Ти знала, що страх увірветься до снів концентричними колами,
холодна реальність не раз нагадає уколами.
І клала у постіль м’яку інфантильну надію,
щоб раптом впіймати за хвіст заблукалу стихію.
 
Ти пхаєш увесь карнавал думок у громадський транспорт:
ступити із верхнього поверху крок чи згубити паспорт?
І там, серед натовпу тіл і душевної зливи:
«Відриваю останній квиточок. Напевно, щасливий»
0

Небокрай

06.08.2016
Від холоду думок і спеки почуттів,
забарвлення тривог, відлунь чужих життів,
від простору Тайги і мороку боліт,
всього, що не дає зірватися в політ…
 
Врятуй – і відпусти. Залишившись, погубиш.
Пустир солодких снів ніколи не полюбиш.
Де папороті цвіт випалює світанок,
вплітаєш дотик губ у місячний серпанок.
 
Від спогадів нічних і марева полудня,
від фантазійних слів і сірих ноток буднів,
від тягаря віків і вітру нових змін,
того, що лишить пустку відчаю взамін…
 
Закрий мечем і сном, зберігши давню відстань,
над краєм прірви йди, шукай примарну пристань.
Там, де жар-птиці слід стирає денну спеку,
в передчутті кінця рятуєш мить далеку.
 
Від прірви забуття і блискавиць осяянь,
метаморфоз отрут, калейдоскопу марень…
Коли в безодні сліз ти створиш небокрай,
ввійди в мій темний дім і вже не відпускай.
Поняла не очень много. Но голос, нежный и проникн...
3

Час

17.07.2019
Час не минає: він тече крізь пальці,
щоб не лишити простору для драм.
І всі віки перебивають, мов на кальці,
загибель пам’яті і докори синам.
 
Час не лікує - він дає забути
облудні вчинки й нетривкі слова.
Його потік не всім дано відчути,
бо звична дійсність суб’єктивна і тісна...
 
Час не проходить, а тече рікою
у вир чекань і нездійсненних мрій...
Натхненний нашою одвічною жагою,
руйнує світ із пристрастю стихій.
 
Невпинний хід часів і досі вЕршить хаос:
він змінює думки й традицій категорію
і чинить власний суд без огляду на статус.
Час не зникає: він лишає нам історію.
Это действительно так - время не исчезает бесследн...
2

Мишоловка

22.07.2019
Мишоловку зачинено. Скрегіт заліза притих.
Вогкій темряві ти дочитаєш останній триптих.
Обирай найтепліший куток і радій йому щиро.
Божевільний гризун в пастці, де не було навіть сиру…
 
Мишоловку зачинено. Стукай. Заламуй руки.
Зате в ній ти забудеш про відстані і розлуки.
Ти хотіла любові? То знайдеш її, пропавши.
Ти шукала притулку? Знайшла його, зброю склавши.
 
Мишоловка – це захист, опора в мінливості світу.
Гостра сталь вбереже від каміння і холоду вітру.
І хоча ні тепло, ні ця темрява більше не тішать
Ти живи, моя мишко, допоки тебе не знищать.
Концовка таки оптимистичная... Как в том анекдоте:...
2

Ворог

17.07.2019
У мене є ворог, що іклами легко рве душу,
що грізно зітхаючи, підстерігає з кутків.
Я не повернуся обличчям і спокій його не порушу,
бо меж не існує для того, хто вийшов зі снів.
 
У мене є ворог. І очі у нього – рентгени.
І нишпорить він потаємно у сфері думок.
Він змусить покинути світло нової арени
і різко спинятись, коли залишився лиш крок.
 
У мене є ворог, що тисне гарячим металом,
що іскрами сліпить, оглушує дзвоном луни.
І дріб’язок він ототожнить з дев’ятим валом,
і вуличнім шуму надасть канонади війни.
 
Ховатися марно: він має нечутну ходу,
миттєво впадає в свідомість питаннями дурнів,
і хаос зчиняє у світі, де все до ладу.
У мене є ворог. Я зву його сумнів.
0

Самотній

05.07.2019
Може, десь є перехожий,
якому не будеш чужа.
Душа, на відлуння схожа,
застрягла на вістрі ножа.
 
(Чи будеш шукати дорогу,
чи рік пролежиш у комі…
Спочатку самотньо без нього,
а потім - у його домі.)
 
Прокляттям дощенту повна,
крізь землю не пройдеш – тверда.
Хоч сутність твоя солона,
та сльози в тобі – вода.
 
Тож литись з небес рікою,
стікати плачем із гір.
Хто вибрав блукать самотою,
по суті все той же звір.
 
(Не сміти піддатися болю,
міняти журбу на втому,
уперто боротись за волю,
і швидко здаватись потому.)
 
Десь будуть на тебе чекати,
застелять стежки лозою.
Поглянеш – і знову грати.
Ти носиш їх за собою.
Усе життя є боротьба, А як без неї, то ганьба....
1

Циничная любовь

02.07.2019
Проси любви убитыми цветами,
меж тем не преклоняй пред ней колен.
И требуй нежности горящими устами,
не прекращая череду измен.
 
Пиши стишки, в которые не веришь,
перепечатывая из банальных книг.
Старайся дальше, может, что-то склеишь
из череды ненужных всем интриг.
 
Похвастай своим милым романтизмом,
оценивая взглядом все вокруг.
Воркуя о любви без фанатизма,
не отпускай моих холодных рук.
 
Грей мое сердце, долго, неумело,
запутываясь в череде цитат.
Однажды заявлю тебе несмело,
что никогда не возвращусь назад...
 
И ты не спросишь, как я или где я.
И я молчанием скреплю наш договор.
Глаза попросят, искренне робея,
оставить в памяти лишь первый разговор.
Очень понравилось.
2

Во сне

21.01.2019
Приходи мимолётом во сне,
моя тайна, моя нерешимость.
Я признаюсь тебе при луне,
что могло бы, но не совершилось…
 
Прилетай на обломках тоски,
ностальгией ведомый и болью.
Нас реальность зажала в тиски:
не поможет расплата любовью.
 
Ночь темна, скроет наши грехи
и накроет волшебной вуалью.
Будут дни холодны и глухи,
чтоб одаривать только печалью.
 
Утро. Кофе в туманной возне.
На мгновенье хотя бы прижаться.
Обнимаю тебя лишь во сне,
И мечтаю не просыпаться.
Замечательно !
4

Передчуття (відродження)

05.01.2019
Як розталі сніги потечуть вдалечінь
легко плинучи сонними ринвами.
Тобі лишиться сяйво морозних плетінь,
щоб над ним ворожити римами.
0

Фенікс

08.11.2015
Зчорніле пір’я розносять пориви вітру.
Немає крил – і нехай, нам не до гонитви.
Щоб не згасили пожежі сльози, поспішно витру.
На грудях більше нема хреста, на устах – молитви.
0

Фенікс. Повернення.

11.11.2018
Де був попіл, тепер зола.
Ти згоріла, та не дотла.
Ти спалила усі мости.
Але нікуди більше йти.
Обалденно! Песня бы получилась - бомба! Вакарчука...
2

Цвіт папороті

11.11.2018
Йди крізь терни, ламай ненадійну загородь…
Тільки не сколихни полохливу удачу:
Там, під вікнами, росте папороть.
Раптом вона зацвіте, а я не побачу?
0

Якщо хочеш...

02.09.2018
Якщо хочеш, то розпадайся на клаптики,
Підсолоджуй чиїсь сподівання потоками патоки,
Ріж себе на шматки і клади в м’ясорубку суспільства.
Там градація масок: від щирості до презирства.
0
Стихи Astrea

Astrea

Astrea
53 стихотворения
Профиль автора

О стихах. Astrea

На этой странице собраны все стихотворения Astrea, опубликованные на поэтической социальной сети Поэмбук. Всего представлено 53 стихотворения автора.

Вы можете читать стихи онлайн, оставлять комментарии, делиться понравившимися произведениями в социальных сетях. Используйте фильтры для поиска стихотворений определенного жанра, с аудиозаписью или созданных в определенную дату.