***
Хай не впаде із чола твого жоден волос
і не торкнеться тлін нетривких зізнань.
Бо справжнє щастя – ридати на повен голос,
а не давитись в темряві сіллю своїх зітхань.
Похмурість вулиць схована за вогнями.
В цей час надії тануть в клубах тіней.
А раптом радість – позбавитись зору й тями,
лишитись бранкою спогадів та ідей.
Думки хитаються на тонкім канаті,
живуть відлунням древніх тонких трембіт.
Та є відрада – лишитись одній в кімнаті,
коли за вікнами рветься на клапті світ.
