***

Хай не впаде із чола твого жоден волос

і не торкнеться тлін нетривких зізнань.

Бо справжнє щастя – ридати на повен голос,

а не давитись в темряві сіллю своїх зітхань.

 

Похмурість вулиць схована за вогнями.

В цей час надії тануть в клубах тіней.

А раптом радість – позбавитись зору й тями,

лишитись бранкою спогадів та ідей.

 

Думки хитаються на тонкім канаті,

живуть відлунням древніх тонких трембіт.

Та є відрада – лишитись одній в кімнаті,

коли за вікнами рветься на клапті світ.