Осіння кава
Будь ласка, кави. Із відчаєм, якщо можна.
Там, пане, осінь у вікнах стоїть смутна.
Тепер лишилось меч заховати в ножна
і розчиняти сльози в ковтках вина.
Золотокоса (в барвах чужих агоній),
нестримно ніжна вбивця тепла і слів.
Хода її німотою скувала скроні,
політ її переписує відлік днів.
О, що за кара – дихать її вітрами,
і що за горе – снити в її дощах.
Ранковий іній заволодів містами,
по краплях світло сховане у свічах.
Спадають ночі темрявою і страхом,
минають дні щосекунди зі змахом вій…
І я лечу перелітним самотнім птахом
у прірву спогадів і нездійсненних мрій.
Ви, пане, вибачте – час не для сентиментів.
В зрадливих променях грітись уже дарма.
Хіба нам мало ще болісних фрагментів?
Будь ласка, кави. Відчай доллю сама.
Отзывы
Анна Мэлори21.11.2016
Дуже гарно, як і всі ваші вірші, але побачила одну помилку у слові "перлітним" треба додати літеру е с:
Николай Отпущения15.09.2019
Нет – всё понятно, но я не понял,
в какие ножны осталось меч
так спрятать, чтобы на подоконник
уселась осень вино стеречь...
Нет – всё понятно, но если с кофе
попутать чьих-то агоний цвет,
то мне неясно, о чём как профи
рифмует вирши иной поэт...
Нет – всё понятно; и поэтессу
назвать поэтом не так грешно,
как если томос засветит бесу,
а бесу станет всерьёз смешно...
Нет – всё понятно, но всею стаей
зачем чувиху одну клевать,
пока тут, слёзы с вином глотая,
на чай и так есть кому давать...
Нет – всё понятно, раз прозревает
не хуже Вия осенний день,
но поэтесса пока живая
зачем мешает из слов бурдень...
Нет – всё понятно; от сантиментов
на мове сам я давно отвык,
ведь печенюшка за пару центов
способна склеить иной язык…
Нет – всё понятно, но непонятно,
зачем пить кофе ходить с мечом
и ставить точки над «i» булатно
над строчек прорвой, но ни о чём…
