Мишоловка
Мишоловку зачинено. Скрегіт заліза притих.
Вогкій темряві ти дочитаєш останній триптих.
Обирай найтепліший куток і радій йому щиро.
Божевільний гризун в пастці, де не було навіть сиру…
Мишоловку зачинено. Стукай. Заламуй руки.
Зате в ній ти забудеш про відстані і розлуки.
Ти хотіла любові? То знайдеш її, пропавши.
Ти шукала притулку? Знайшла його, зброю склавши.
Мишоловка – це захист, опора в мінливості світу.
Гостра сталь вбереже від каміння і холоду вітру.
І хоча ні тепло, ні ця темрява більше не тішать
Ти живи, моя мишко, допоки тебе не знищать.
Отзывы
Браинрек Александр22.07.2019
У Ваших украинских стихов звучание необычное и колючее, нет украинской приторности. Мене нравится.
Astrea22.07.2019
Александр, честно говоря, никогда не думала, что украинский приторный, но, возможно Вы и правы. Колючее звучание - скорее следствие характера и мировоззрения. Благодарю за отзыв.
Браинрек Александр23.07.2019
Astrea, ну, наверное, это не приторности, а архаичность, которой очень злоупотребляют авторы
Арина Кинорина23.07.2019
Концовка таки оптимистичная...
Как в том анекдоте:"Доктор, я жить буду? - А смысл??
Astrea23.07.2019
Ар Ле Кино, в этом есть своя философия.
