Самотній

Може, десь є перехожий,

якому не будеш чужа.

Душа, на відлуння схожа,

застрягла на вістрі ножа.

 

(Чи будеш шукати дорогу,

чи рік пролежиш у комі…

Спочатку самотньо без нього,

а потім - у його домі.)

 

Прокляттям дощенту повна,

крізь землю не пройдеш – тверда.

Хоч сутність твоя солона,

та сльози в тобі – вода.

 

Тож литись з небес рікою,

стікати плачем із гір.

Хто вибрав блукать самотою,

по суті все той же звір.

 

(Не сміти піддатися болю,

міняти журбу на втому,

уперто боротись за волю,

і швидко здаватись потому.)

 

Десь будуть на тебе чекати,

застелять стежки лозою.

Поглянеш – і знову грати.

Ти носиш їх за собою.