Самотній
Може, десь є перехожий,
якому не будеш чужа.
Душа, на відлуння схожа,
застрягла на вістрі ножа.
(Чи будеш шукати дорогу,
чи рік пролежиш у комі…
Спочатку самотньо без нього,
а потім - у його домі.)
Прокляттям дощенту повна,
крізь землю не пройдеш – тверда.
Хоч сутність твоя солона,
та сльози в тобі – вода.
Тож литись з небес рікою,
стікати плачем із гір.
Хто вибрав блукать самотою,
по суті все той же звір.
(Не сміти піддатися болю,
міняти журбу на втому,
уперто боротись за волю,
і швидко здаватись потому.)
Десь будуть на тебе чекати,
застелять стежки лозою.
Поглянеш – і знову грати.
Ти носиш їх за собою.
