Стихи Solsort — самые популярные.

SolSorT • 35 стихотворений
Читайте все стихи Solsort онлайн.
Полное собрание стихотворений с комментариями и оценками.
ДАТА Все время
ЯНВ
ВЕФ
МАР
АПР
МАЙ
ИЮН
ИЮЛ
АВГ
СЕН
ОКТ
НОЯ
ДЕК
ПН
ВТ
СР
ЧТ
ПТ
СБ
ВС
ЖАНР Все

Життя

01.11.2013
Колись чи завтра, може хтось,
Коли по вулиці ступатиме безмовно дощ,
тобі навпроти,
Спитає скільки часу, і ще щось,
А може не спитає, просто пройде повз...
І може ти обернешся, без думки в голові,
Чи був це той, чи та, це не судить мені,
Чи може взагалі нікого, просто спомин,
Пройшов по тій же вулиці що і недавно, 
а може просто гомін
Далеких спогадів і марних сподівань,
Які приходять серед ночі, коли твердий диван 
і холодно
У серці чи в ногах...
Чи може просто кіт не так на тобі ліг...
Замуркотів...порушив дзвінку тишу,
І звук світлодіодних списів
Оркестром розриває тишу.
Під акомпанемент годинника дає концерт,
Квитки на нього ніхто не купить і за цент.
А той хто купить не побачить змісту.
Бо все для нього в золоті й в грошах,
Й у славі, а не в простих словах,
Що промовляються щодня у поїздах,
Які курсують між "Народженням" і "Смертю"...
З зупинками на ланч і на вечерю,
Щоб перевірить електронну пошту,
І оновити фото в соцмережі...
І знову рушив потяг звичного життя. 
Остання зупинка — "Небуття"...
0
...Щось сталося?

Та ні...

І щось таки змінилося в тобі.

Хіба?

В твоїх очах тепер немає дна,
і проглядається у них лиш темна пустота...
Обличчя твоє стало, як стіна,
гранітна...
Ні усмішки, ні гніву,
ні болю... Ні встиду...
Лиш спокою завіса,
немов туман нависла.
І голос твій кудись пропав.
Мовчиш...
Його неначе в тебе хтось забрав.
Скажи хоч щось!

Не бачу змісту...

Але чому?
Невже в тобі більш не лишилось того хисту,
раніш для цього не потрібно було змісту.
Видумувать ідеї і пригоди
і находу складати поліндроми,
теорії, які ніхто не розумів,
ніхто не записав, ніхто не оцінив.
І не потрібно тобі було чужих слів 
свої знаходились в думках
навіть коли світив для них болючий крах.
І болю не було в тобі...

Він завжди був...
Але десь там всередині сокритий був
від поглядів сліпих людей,
що серце моє колять й по цей день,
не розуміючи ні своїх помилок
ні помилок чужих...
І в цьому я не бачу їх порок.
Вони живуть, і жити будуть,
а я помру і всі забудуть...

Мовчи. Нехай не чую я цих слів.

А рот мій навіть не заговорив.
Не мною це все мовлено було,
в очах і вчинках всеє сказане жило.
І хай живе. Мені вже все одно...
Самотність... яка ж вона гірка,
та краще вже вона ніж люди без тепла...

Чому ти кажеш так?
Невже нема...

Нема... Й ніколи не було.
Ще з самого початку все брехнею запливло.
А потім потонуло...
Лишилось лиш піти, забути.
Нічого вже не повернути...

А як же я? Все ти, і ти,
невже не видно тут всієї простоти!
Найлегше це забути і піти!
А біль не піде нікуди!
Ти зробиш тільки боляче усім...

Кому усім? У мене є лиш ти!
І навіть не зімною ти, нічого в нас нема.
А душу вже давно опікує холодна пустота.
Ти краще вже забудь мене, живи,
не боячись робити помилки.
Вони навчать тебе як далі жити.
Тепер прощай. І не забудь любити.
Бо інколи це все що в тебе є,
цінуй усе, що доля подає...
Прощай... Прощай пусте життя...

Мить...

17.06.2013
Стрибок...падіння чи політ...
Перед очима бачу я за мить
Усе своє життя, і все що в нім було...
І всіх кого я знав, кого любив і з ким прожив
Усе своє життя. Напевно уже все...
Ось перший клас, перша любов і перша бійка,
Чомусь змішалось все в круговороті світла...
Як перший раз крутив педаль велосипеда, 
як падав з нього, 
як боліли ребра...
Як вперше сигарету закурив, 
і як від батька поза вуха я схопив...
Як вперше я піднявся на гірську вершину,
а у низу з грозою дощ гуляє полониною...
Як вечорами зоряними сидів я біля річки,
і лиш вона почула про мої проблеми й звички...
Як у гуртожитку веселощі були,
сміялись ми, не знали ще біди...
І похорони близьких пронеслись,
і майже сльози по щоках скотились...
Як друзі зрадили уперше, вдруге, втретє...
І як писав свої вірші, як мріяв стать поетом...
Як їх присвячував важливим людям, 
Бо думав що хоч так ніколи не забудуть...
Але забули. То нічого...
Ще кілька метрів до землі і все стане прозоро...
Усе закінчиться за мить. Чи стане легше? Вочевидь...
не знаю чи почує хтось мої слова...
Удар, момент, сліпучий біль і темрява...
0