Показать уведомления

Стихи Solsort — самые популярные.

SolSorT • 35 стихотворений
Читайте все стихи Solsort онлайн.
Полное собрание стихотворений с комментариями и оценками.
ДАТА Все время
ЯНВ
ВЕФ
МАР
АПР
МАЙ
ИЮН
ИЮЛ
АВГ
СЕН
ОКТ
НОЯ
ДЕК
ПН
ВТ
СР
ЧТ
ПТ
СБ
ВС
ЖАНР Все
РЕЙТИНГ Все
ВсеПо убыванию рейтингаПо возрастанию рейтинга
АУДИО Все
ВсеС аудиоБез аудио

Життя

01.11.2013
Колись чи завтра, може хтось,
Коли по вулиці ступатиме безмовно дощ,
тобі навпроти,
Спитає скільки часу, і ще щось,
А може не спитає, просто пройде повз...
І може ти обернешся, без думки в голові,
Чи був це той, чи та, це не судить мені,
Чи може взагалі нікого, просто спомин,
Пройшов по тій же вулиці що і недавно, 
а може просто гомін
Далеких спогадів і марних сподівань,
Які приходять серед ночі, коли твердий диван 
і холодно
У серці чи в ногах...
Чи може просто кіт не так на тобі ліг...
Замуркотів...порушив дзвінку тишу,
І звук світлодіодних списів
Оркестром розриває тишу.
Під акомпанемент годинника дає концерт,
Квитки на нього ніхто не купить і за цент.
А той хто купить не побачить змісту.
Бо все для нього в золоті й в грошах,
Й у славі, а не в простих словах,
Що промовляються щодня у поїздах,
Які курсують між "Народженням" і "Смертю"...
З зупинками на ланч і на вечерю,
Щоб перевірить електронну пошту,
І оновити фото в соцмережі...
І знову рушив потяг звичного життя. 
Остання зупинка — "Небуття"...
0

Бо ми не титани...

03.10.2013
Бо ми не титани, ми люди, 
і ми не всесильні створіння, 
і наше життя, що коротке, 
потрапить в безоднб творіння. 

У наших руках нема грому, 
і гори нам не по коліна, 
та наші серця йдуть угору, 
і душі безсмертні, мов вітер. 

Ми люди, бо ми не титани, 
ми просто живемо на світі, 
ми зможемо стати богами,  
коли навчимося творити. 
0

В серці моїм...

03.10.2013
Крок в темноту, 
бачу пітьму 
в серці моїм. 

Чую німу, 
лиш пустоту, 
в серці моїм. 

Тону в повітрі 
несамовитім 
в серці моїм. 

Мертва любов 
холодна кров 
в серці моїм. 
0

Війна

03.10.2013
Заспівали сурми війни... 
Загреміли бойові крики... 
Піднялись списи догори, 
і стяги на вістрі атаки... 

Дзвеніла пісня мечів, 
і кров малювала картини, 
а місяць на небі світив 
багряно червоним промінням. 

А потім у мертвій пітьмі 
засяяв промінь надії, 
та ворони чорні в імлі 
збирали творіння війни... 
0

Вода життя...

03.10.2013
Вода тече. її не зупинити, 
холодні краплі роблять течію, 
так і життя, повільні кроки миті 
складає разом у нестримну гру. 

Доля людська, як шальки терезів: 
добро і зло, а щось переважає, 
чи вибереш ти сторону добра,  
чи зла ти бік у темряві бажаєш. 

Життя мине, залтшиться лиш спогад, 
чи добрий, чи лихий -- вирішувать тобі, 
бо кожен крок твій пам'ятати будуть, 
а суд твій буде точно у житті. 
0

І світ згорів...

03.10.2013
І світ згорів...
І сонце згасло...
І я вловив...
Любов нещасна...

У світі не написаних подій,
коханих не сотворених історій,
моральних не збудованих канонів,
слова звучать відгомоном в безодні...

Не варто полум'ям палати...
Не варто холодом разити...
Варто лиш раз життя прожити
так, щоби тебе змогли любити...
0

І я заснув...

03.10.2013
І я заснув... 
І бачив сон, 
у ньому садом я ішов, 
і бачив чари нічних сов. 

Але в саду я був не сам, 
зустрів своє коханнятам, 
але як і в житті моїм, 
не бачила мене ти в нім. 

І знову я її забув, 
і серце наглухо замкнув. 
та завтра знов душа моя 
у сні ридатиме одна. 
І я заснув... 
0

Ще одна зустріч...

03.10.2013
Моя любов, і моя мука,
страждання і кохання почуття,
у серці моїм з кожним стуком
карбується лише твоє ім'я.

Уже давно між нами довга відстань,
короткі зустрічі -- це все що в нас було,
але у моїх снах холодну вічність
світанком зігріває очей твоїх тепло.

Давно уже знайомі ми з тобою,
і почуття в душі бажають ще вогню,
але ніяк не можу я сказати
прості три слова: Я тебе люблю...
0

Навіщо?..

03.10.2013
Навіщо зорі світять в небесах, 
навіщо море хвилі колихають, 
навіщо птах литить у теплі далі, 
і повертається у свій холодний край? 

Навіщо я люблю одну, 
що в небі полум'ям палає. 
І в серці, цитаделі пустоти, 
холодні стіни сяйвом обпікає?  
0

Слова...

03.10.2013
Слово...просто...Звук. 
Крик...прохання..Гук. 
Сліз...не видно...у воді. 
Кров...засохла...У пітьмі. 

Страх...просто...Відчуття. 
Бажання...лине в...Небуття. 
Полум'я...немає...У раю. 
Кохання...тоне...У гною.  

Пекло...горить...у вогні. 
Незрячий...сліпий...Уночі. 
Віршові...не буде...кінця. 
Поки...жива...душа моя. 
0

Бійня...

03.10.2013
Війна...кривава баня...
Роздерті трупи...пси безжальні...
Голови натягнуті на піки...
І сльози тисяч не омиють ці сталеві штики...

Билось життя, і тихо кров стікала,
Крізь отвори для дихання забрала,
І кінь, вже мертвий, нерухома брила,
Спирає спроби дихання людини...

Немає ні жалю ні болю,
В противника ударі, в наказі, в ступорі неволі...
Немає слів, лиш крики, стогони у морі...
Крові...крові...КРОВІ!

А потім хто ти? Ти ні живий ні, мертвий...
Живиш, чи не живеш, душа безсмертна...
І тільки в тиші чути єдині ті слова...
НА СМЕРТЬ! В АТАКУ! ЯКОЇ СВІТ ІЩЕ НЕ ЗНАВ...
0

Кап...кап...кап...

03.10.2013
Кап...кап...кап...капає сльоза на замерзле серце...
Трісь...трісь...трісь...ламається лід самотності...
Стук...стук...стук...по венах розтікається жар словесний...
Змахами крил розноситься попіл тілесний...

Чуєте?.. Ви не чуєте... Це тиші спів...
Дзвенить, розтікається по пустелі свідомості...
Немає дощу словесних нескромностей...
Цвіт розлітається під вітром невтомності...

Між голими скелями крик розлітається...
Останній крик птаха життя...
Злітаються грифи і ворони колкості...
Лиш кості зіяють в пустелі самотності...
0

Прощання...

17.06.2013
...Щось сталося?

Та ні...

І щось таки змінилося в тобі.

Хіба?

В твоїх очах тепер немає дна,
і проглядається у них лиш темна пустота...
Обличчя твоє стало, як стіна,
гранітна...
Ні усмішки, ні гніву,
ні болю... Ні встиду...
Лиш спокою завіса,
немов туман нависла.
І голос твій кудись пропав.
Мовчиш...
Його неначе в тебе хтось забрав.
Скажи хоч щось!

Не бачу змісту...

Але чому?
Невже в тобі більш не лишилось того хисту,
раніш для цього не потрібно було змісту.
Видумувать ідеї і пригоди
і находу складати поліндроми,
теорії, які ніхто не розумів,
ніхто не записав, ніхто не оцінив.
І не потрібно тобі було чужих слів 
свої знаходились в думках
навіть коли світив для них болючий крах.
І болю не було в тобі...

Він завжди був...
Але десь там всередині сокритий був
від поглядів сліпих людей,
що серце моє колять й по цей день,
не розуміючи ні своїх помилок
ні помилок чужих...
І в цьому я не бачу їх порок.
Вони живуть, і жити будуть,
а я помру і всі забудуть...

Мовчи. Нехай не чую я цих слів.

А рот мій навіть не заговорив.
Не мною це все мовлено було,
в очах і вчинках всеє сказане жило.
І хай живе. Мені вже все одно...
Самотність... яка ж вона гірка,
та краще вже вона ніж люди без тепла...

Чому ти кажеш так?
Невже нема...

Нема... Й ніколи не було.
Ще з самого початку все брехнею запливло.
А потім потонуло...
Лишилось лиш піти, забути.
Нічого вже не повернути...

А як же я? Все ти, і ти,
невже не видно тут всієї простоти!
Найлегше це забути і піти!
А біль не піде нікуди!
Ти зробиш тільки боляче усім...

Кому усім? У мене є лиш ти!
І навіть не зімною ти, нічого в нас нема.
А душу вже давно опікує холодна пустота.
Ти краще вже забудь мене, живи,
не боячись робити помилки.
Вони навчать тебе як далі жити.
Тепер прощай. І не забудь любити.
Бо інколи це все що в тебе є,
цінуй усе, що доля подає...
Прощай... Прощай пусте життя...
Неперевершенно)
1

Мить...

17.06.2013
Стрибок...падіння чи політ...
Перед очима бачу я за мить
Усе своє життя, і все що в нім було...
І всіх кого я знав, кого любив і з ким прожив
Усе своє життя. Напевно уже все...
Ось перший клас, перша любов і перша бійка,
Чомусь змішалось все в круговороті світла...
Як перший раз крутив педаль велосипеда, 
як падав з нього, 
як боліли ребра...
Як вперше сигарету закурив, 
і як від батька поза вуха я схопив...
Як вперше я піднявся на гірську вершину,
а у низу з грозою дощ гуляє полониною...
Як вечорами зоряними сидів я біля річки,
і лиш вона почула про мої проблеми й звички...
Як у гуртожитку веселощі були,
сміялись ми, не знали ще біди...
І похорони близьких пронеслись,
і майже сльози по щоках скотились...
Як друзі зрадили уперше, вдруге, втретє...
І як писав свої вірші, як мріяв стать поетом...
Як їх присвячував важливим людям, 
Бо думав що хоч так ніколи не забудуть...
Але забули. То нічого...
Ще кілька метрів до землі і все стане прозоро...
Усе закінчиться за мить. Чи стане легше? Вочевидь...
не знаю чи почує хтось мої слова...
Удар, момент, сліпучий біль і темрява...
0

Незнайома знайома

17.06.2013
Незнайома знайома...душа молода...
Твої очі прекрасні, як квітів поля...
У них проглядається вогонь Прометея,
але руки холодні, як комета Галлея...

Незнайома знайома...весняна краса...
До пояса сплетена чорна коса...
А тіло — прообраз нової Венери,
і голос чарує як пісня Сирени...

Незнайома знайома...печаль розрива...
Душу мою, як гроза небеса...
Чому я не мажу зустрітись з тобою?
Це доля? Чи слабкість? Чи страх градобою?
0

Гроза

17.06.2013
Вітер пронизливий...хмари несуться...
гроза наступає, дерева трясуться...
блискавка з'єднує небо і землю,
грім розриває суспільну пустелю.

Сонце на заході під чорними хмарами...
червона смуга, протистояння неба і землі...
Згасає день...Приходить ніч з дитячими кошмарами,
а одинокі люди мовчки гуляють в темноті.

Каплі дощу? Чи сльози? Когось цікавить це?
Ні...Усі під парасолями...біжать...тікають...
А той що мокне, чекаючи закінчення дощу, самотньо йде,
щоб побачити усю красу зірок, які після дощу прийдуть...
0

Світанок...

17.06.2013
Схід сонця весняного ранку...
В душі — відчуття настання світанку...
Морок відходить, тіні зникають...
В душу весняні птахи прилітають...

Сонце зігріє землю промоклу,
Душу осяє, зникне болото.
Випадок, зустріч, прогулянка містом,
Ночі, осипані дощовим намистом.

І як завжди не вистачає часу.
Кожен живе з тягарем цієї маси.
Як же зробити щоб ми знову зустрілись?
Щоб наші серця порозумілись?
0

Думки і спогади

17.06.2013
Очі...Погляд не можу забути...
Руки...Дотик хотів би відчути...
Губи...Усмішка на обличчі...
Час...Поверни всі ці миті.

Полум'я...В серці жило...
Лід...Тепер поглинає його...
Камінь...Гранітний в душі...
Грози...Кричать в пустоті...

Голка...Пронизливий біль...
Спогад...Життя пролетіло, як мить...
Музика...Вже не чути слова...
Тиша...Всюди мертва пітьма.
0

Ранкова самотність

17.06.2013
Холодний темний ранок за вікном,
самотня чашка кави на кухонному столі,
від сигарети дим в повітрі синім завитком,
вертає спогади про теплі літні дні.

Про те, як в горах чисті ранки зустрічав,
і як вечірній бриз приносить запах моря,
як уперше про почуття я розказав,
і як із другом на вікні топили присмак горя.

Наповнює легені сивий дим,
уже холодна кава проганяє ранішню дрімоту,
вже сонце встало, небо пояснішало із ним,
обличчя ранішніх людей виходять на роботу.

Не знаю по рахунку вже який, самотній ранок,
вже вкотре перейде в такий ж самотній день,
а там і вечір, безсонна ніч і знов світанок,
і знову кава, знову дим, і спогади гірких прощань...
0

Дзеркальна свідомість

18.06.2013
Навколо ходять відображення пусті...
Відбиті зорі мовчки світять у воді...
Оточують життя холодні дзеркала,
відбите світло ніколи не дає тепла.

Серце розбите на дрібні уламки,
гострі краї не дозволяють позбирати.
Змести докупи й викинути, ні склеїти, ані зв'язати,
навіщо взагалі серцям такую силу приділяти?

Холодні стіни, джунглі сталі і бетону,
залізними тисками здавлюють свідомість.
Гуляючи пустими вулицями,
самотність проганяє життєву дріб'язковість...
Редко можно встретить на Украинском языке красивый...
1

Воля

18.06.2013
Коли життя складається не так,
 
коли в душі лиш темрява і шлак,
 
0

Чому буває так?

18.06.2013
Чому буває так? Дружили, жили,
 
раділи разом, деколи тужили,
 
Дуже гарний вірш) Вір, що все буде добре) P.S Вс...
1

Востаннє

18.06.2013
В очах журба,
 
в словах печаль,
 
0

Название не указано

18.06.2013
Каплі...червоні каплі крові...
 
В словах...в моїх словах немає болю...
 
0

Я впав, бо я ішов...

18.06.2013
Я впав. Бо я ішов...
 
Уперше у житті я йшов,
 
так чуттєво..) дуже подобається :)
1
Стихи Solsort

SolSorT

SolSorT
35 стихотворений
Профиль автора

О стихах. SolSorT

На этой странице собраны все стихотворения SolSorT, опубликованные на поэтической социальной сети Поэмбук. Всего представлено 35 стихотворений автора.

Вы можете читать стихи онлайн, оставлять комментарии, делиться понравившимися произведениями в социальных сетях. Используйте фильтры для поиска стихотворений определенного жанра, с аудиозаписью или созданных в определенную дату.