Вітер пронизливий...хмари несуться...
гроза наступає, дерева трясуться...
блискавка з'єднує небо і землю,
грім розриває суспільну пустелю.

Сонце на заході під чорними хмарами...
червона смуга, протистояння неба і землі...
Згасає день...Приходить ніч з дитячими кошмарами,
а одинокі люди мовчки гуляють в темноті.

Каплі дощу? Чи сльози? Когось цікавить це?
Ні...Усі під парасолями...біжать...тікають...
А той що мокне, чекаючи закінчення дощу, самотньо йде,
щоб побачити усю красу зірок, які після дощу прийдуть...