Навколо ходять відображення пусті...
Відбиті зорі мовчки світять у воді...
Оточують життя холодні дзеркала,
відбите світло ніколи не дає тепла.

Серце розбите на дрібні уламки,
гострі краї не дозволяють позбирати.
Змести докупи й викинути, ні склеїти, ані зв'язати,
навіщо взагалі серцям такую силу приділяти?

Холодні стіни, джунглі сталі і бетону,
залізними тисками здавлюють свідомість.
Гуляючи пустими вулицями,
самотність проганяє життєву дріб'язковість...