Війна...кривава баня...
Роздерті трупи...пси безжальні...
Голови натягнуті на піки...
І сльози тисяч не омиють ці сталеві штики...

Билось життя, і тихо кров стікала,
Крізь отвори для дихання забрала,
І кінь, вже мертвий, нерухома брила,
Спирає спроби дихання людини...

Немає ні жалю ні болю,
В противника ударі, в наказі, в ступорі неволі...
Немає слів, лиш крики, стогони у морі...
Крові...крові...КРОВІ!

А потім хто ти? Ти ні живий ні, мертвий...
Живиш, чи не живеш, душа безсмертна...
І тільки в тиші чути єдині ті слова...
НА СМЕРТЬ! В АТАКУ! ЯКОЇ СВІТ ІЩЕ НЕ ЗНАВ...