Ненавмисно
Лаврик Андрій
Вже не вперше осінь капає зі стріх,
Вже не липень. Навіть серпень відлунав.
Я тебе шукав між снів та добрих книг,
Я на тебе як на Господа чекав.
Я кажу: «Від тебе серцю в гру́дях тісно»,
Ти смієшся: «Милий мій, я ненавмисно».
Але ти прийшла цілком собі земна,
Хоч тебе і зву омріяним я дивом.
І вписало небо наші імена
В свій реєстр коханців зоряним курси́вом.
Я кажу: «Від тебе серцю в гру́дях тісно»,
Ти смієшся: «Милий мій, я ненавмисно».
Ось лежиш у мене ніжно на плечі́,
Ти чита́єш Ке́на Кі́зі, я – Ґюґо́́.
Го́стрить за вікном війна свої мечі,
А я млію тут від ди́хання твого́.
Я кажу: «Від тебе серцю в гру́дях тісно»,
Ти смієшся: «Милий мій, я ненавмисно».
Вже не вперше осінь капає зі стріх,
Вже не липень. Навіть серпень відлунав.
Я тебе шукав між снів та добрих книг,
Я на тебе як на Господа чекав.
Я кажу: «Від тебе серцю в гру́дях тісно»,
Ти смієшся: «Милий мій, я ненавмисно».
Источник: https://poembook.ru/poem/3313956-nenavmisno
перевод с украинского:
Непреднамеренно ЛА 27.09
Не впервые осень капает со стрех,
И не июль. Даже август отзвучал.
Я искал тебя между снов и хороших книг,
Я тебя как Господа ждал.
Я говорю: "от тебя сердцу в груди тесно",
Ты смеешься: "милый мой, я нечаянно".
Но ты пришла вполне себе земная,
Хоть тебя и зову желанным я чудом.
И вписало небо наши имена
В свой реестр любовников звездным курсивом.
Я говорю: "от тебя сердцу в груди тесно",
Ты смеешься: "милый мой, я нечаянно".
Вот лежишь у меня нежно на плече,
Ты читаешь Кена Кизи, я-Гюго.
Острит за окном война свои мечи,
А я млею здесь от дыхания твоего.
Я говорю: "от тебя сердцу в груди тесно",
Ты смеешься: "милый мой, я нечаянно".
Не впервые осень капает со стрех,
И не июль. Даже август отзвучал.
Я искал тебя между снов и хороших книг,
Я тебя как Господа ждал.
Я говорю: "от тебя сердцу в груди тесно",
Ты смеешься: "милый мой, я нечаянно".
фото автора
