Стихи Терентій Оверко — самые популярные.

Терентій Оверко • 11 стихотворений
Читайте все стихи Терентій Оверко онлайн.
Полное собрание стихотворений с комментариями и оценками.
ДАТА Все время
ЯНВ
ВЕФ
МАР
АПР
МАЙ
ИЮН
ИЮЛ
АВГ
СЕН
ОКТ
НОЯ
ДЕК
ПН
ВТ
СР
ЧТ
ПТ
СБ
ВС
ЖАНР Все
Мільйон забутих повідомлень
І тисячі забутих фраз.
Багато змінених захоплень
Та зовсім ніякИх образ.

Усе змінилося, банально.
Не повернути час назад
І не скажу, що так безжально
Змінився в мене світоглЯд.

Усе пішло, пішли всі дУмки
Пішли всі зустрічі, слова.
Не відчувається ні мУки,
Ні те, що вся в крові трава.

Ти пам'ятаєш ту книгарню?
Ми там зустрілись, чи не так?
Я там узрів тебе самітню..
Не підійшов...бо був простак.

А ти захоплено дивилась
На мене крізь тонкі скельця.
Мені ти зразу полюбилась
Ох, покорила ти курця.

А потім? Потім пам'ятаєш?
Ти ж підійшла тоді до мене.
"Привіт. Ти,хлопче, де літаєш?
Я ж теж створіння окрилене. "

Та посмішка, той голос твій..
Та дивна і цікава фраза.
Змінили різко хід всіх дій
Ми закохались там.. одразу.

А пам'ятаєш ти кав'ярню?
Оту, на розі, нашу, рідну.
Я там освідчився, банально.
А ти сказала "Згодна, дурню".

І ми з тобою, наче діти,
Побігли з сміхом на мороз
Як легко нам було злетіти.
Як психи ми були всерйоз.

О, як багато ще моментів
Згадати можу я..лише..
Лише один із всіх фрагментів
Я хочу знати найменше..

Той гучний скрип дешевих шин
Твій голос, повний переляку..
І твоє тіло, повне тріщин
І ту останню.. ту подяку..

Ти вмерла в мене на руках
І тільки спогади лишила.
Тепер і я, як ти, в мукАх..
О, подаруй же мені крила..

І знов піду я в ту книгарню,
В надії знов на нашу зустріч.
А потім побіжу в кав'ярню,
І ти прийдеш уже опівніч.

Я буду довго пам'ятати
Твої усміхнені вуста.
Ти не забудь мене забрати.
Туди. Наверх. На небеса
0

Определенно нами кто-то управляет.
Эмоциями, выбором и жизнью.
Живую сущность человечью подавляет.
Замазывает волю черной кистью

Он пишет на листке сценарий жизни
Для нищих и богатых, для добрых и для злых.
Никто из всех живых не будет лишним.
Из полных счастья и любви он сделает пустых.

С зловещим смехом сидя над бумагой у огня,
С ухмылкой, с адскими горящими глазами,
Он сочиняет жизнь чью-то, кляня
Весь человечий род со всеми дураками.

Вычеркивая радость с нашей жизни
И вместо этого записывая нам мученья,
Все делая ничтожней наши дни,
Зануривая все удачи в невезенья.

И наше тело все пронизано шнурками,
Измучено иголками, порезано ножами.
И лезет кто-то внутрь прям руками,
Все рвет на клочья, топчет все ногами.

Уничтожая весь прекрасный мир,
Изнемогая каждую живую душу,
Он потихоньку перешел пунктир,
И сам совсем поддался миражу..

Он все и всех испортил и убил,
Не замечая как себя сам провожал
На тот несчастный свет, где был он сам один..
Но умирая..ржать он продолжал..

0
На шелковую простынь неохоче 
Ложится темная богиня ночи 
Она ложится страстно, как царица 
Такая мрачная, но все ж императрица. 
Ее глаза печальны, полны горя 
Но на губах улыбка, как бы споря 
С той ложью, болью и любовью 
Которые уже смешались с кровью. 
Те чувства что дарила им так страсть 
Успела ночь у них украсть. 
И ласку, и тепло, и жаречь всей души - 
Все спрятала она от молодых в глуши 
Не даст покоя ни одной влюбленной паре 
И кончится для всех все как в кошмаре 
О, темная богиня ночи! 
Не трожь меня хотя бы до полнОчи! 
А после грохота старых часов, 
Когда услышу кучу голосов, - 
Гуляй где хочешь! 
Я знаю, ты подскочишь 
И прилетишь ко мне 
В глубокой тьме и тишине. 
Ты поцелуй холодный мне подаришь 
И всю любовь его бесдушно ты отравишь... 
О, темная богиня ночи, 
Императрица, лучше помолчи. 
Не надо слов, и так все ясно 
Коль не пойду с тобой - все будет ужасно. 
Не будет страсти, ласки и любви 
Лишь чувства умершие страшно и в крови...
0