Мільйон забутих повідомлень

Мільйон забутих повідомлень
І тисячі забутих фраз.
Багато змінених захоплень
Та зовсім ніякИх образ.

Усе змінилося, банально.
Не повернути час назад
І не скажу, що так безжально
Змінився в мене світоглЯд.

Усе пішло, пішли всі дУмки
Пішли всі зустрічі, слова.
Не відчувається ні мУки,
Ні те, що вся в крові трава.

Ти пам'ятаєш ту книгарню?
Ми там зустрілись, чи не так?
Я там узрів тебе самітню..
Не підійшов...бо був простак.

А ти захоплено дивилась
На мене крізь тонкі скельця.
Мені ти зразу полюбилась
Ох, покорила ти курця.

А потім? Потім пам'ятаєш?
Ти ж підійшла тоді до мене.
"Привіт. Ти,хлопче, де літаєш?
Я ж теж створіння окрилене. "

Та посмішка, той голос твій..
Та дивна і цікава фраза.
Змінили різко хід всіх дій
Ми закохались там.. одразу.

А пам'ятаєш ти кав'ярню?
Оту, на розі, нашу, рідну.
Я там освідчився, банально.
А ти сказала "Згодна, дурню".

І ми з тобою, наче діти,
Побігли з сміхом на мороз
Як легко нам було злетіти.
Як психи ми були всерйоз.

О, як багато ще моментів
Згадати можу я..лише..
Лише один із всіх фрагментів
Я хочу знати найменше..

Той гучний скрип дешевих шин
Твій голос, повний переляку..
І твоє тіло, повне тріщин
І ту останню.. ту подяку..

Ти вмерла в мене на руках
І тільки спогади лишила.
Тепер і я, як ти, в мукАх..
О, подаруй же мені крила..

І знов піду я в ту книгарню,
В надії знов на нашу зустріч.
А потім побіжу в кав'ярню,
І ти прийдеш уже опівніч.

Я буду довго пам'ятати
Твої усміхнені вуста.
Ти не забудь мене забрати.
Туди. Наверх. На небеса