Одцвіла вже осінь,
                       облетіла осінь,
Догоря в багаттях
                       жовтий листопад,
І самотній вітер
                       уночі голосить,
І згорта вітрила
                       спорожнілий сад.
Б'ється в скроню пісня —
                       ні, не пісня, стогін:
То співає-стогне
                       сирота-зима.
Наче змерзлі квіти,
                       опадають зорі,
І нема їм ради
                       й вороття нема.
Затягло світанок
                       димом від багаття,
А чи, може, крутить
                       сива заметіль...
Під снігів закляття
                       буду вірно ждать я
Крізь вітри і далі
                       від весни листів.