Затям

Відбитки слідів наших змиють прийдешні дощі,

Відлуння імен проковтне лункий гомін віків.

Усе, що лишиться із нами - це досвід душі,

Що сплетений з різноманітних земних почуттів.

 

Цей вузол емоцій зав’язаний нашим життям -

Єдине майно, з яким пустять нас за небокрай.

Ці десятиріччя суцільних комедій і драм,

Мов бібліотеку у вічності шафу складай.

 

Тут радість і горе у сотнях товстезних томів,

Це ти їх щомиті завзято докупи складав.

А те, що моралі у них віднайти не зумів,

Воно і на краще: мораль - для марудних вистав.

 

Тому не жадай ти отримати славу в людей,

Вона швидкоплинна, мов хвиля, - нахлине й нема.

Ба навіть якщо виймеш серце ласкаве з грудей,

Почуєш свій вирок жорстокий, що скаже : "Дарма!"

 

Дарма винуватити долю, природу й себе,

Дарма намагатись поміряти вічність життям,

Ти - згусток емоцій, і поки час тіло скубе,

Або запиши, або вивчи, й добряче затям:

 

Відбитки слідів наших змиють прийдешні дощі,

Відлуння імен проковтне лункий гомін віків.

Усе, що лишиться із нами - це досвід душі,

Що сплетений з різноманітних земних почуттів.