Розміром із Бога
«У кожної людини в душі є діра розміром із Бога, і кожен заповнює її, як може.»
(Жан-Поль Сартр)
Везли із гріхами повні самоскиди:
Душу заповняли цеглою огиди.
Гіпсом нелюбові, щебнем ворожнечі.
І чекати годі прибуття предтечі.
А в душі у інших - білий цвіт конвалій,
І звучить оркестр їх квіткових арій.
Взагалі плювати їм на подвиг ратний.
Хто чому навчився! Хто на що придатний!
Ще є фінансисти – панове-хороші!
Із одним питанням: «Де узяти гроші?».
Капіталів бранці - ніде правди діти -
Що мільярд у праці їм не заробити.
Самотужки кожен обирає долю:
Хтось шукає сенси, інші люблять волю.
Щастя, чи то лихо, спокій, чи тривога, -
Все - діра велика – розміром із Бога.
