КВІТУЧЕ СКРІЗЬ КАЗКОВЕ ПОЛЕ

Квітуче скрізь казкове поле,

Мов килим, квіточки цвітуть.

Повітря чисте і навколо

Додому бджоли мед несуть.

 

Краса дарована нам Богом

І небо чисте голубе.

Водойми чисті теж відтоді,

Коли народ їх береже.

 

Та оком жадібним окинув

Чужинець простори Святі.

Закони зашморгом у спину,

Прийняв ганебні уночі.

 

Спокійно сплять селянські люди

І з ними їхні діточки.

Не бачать хмари в небі всюди,

Підступні грозові дощі.

 

Здійнявся вітер над землею,

Несе задушливість усім.

Невтішну здійснює ідею,

Той, кому край стає чужим.

 

Славетний край козацький рідний, —

Хто розпорошив дух людей.

Посіяв хто в душі й повітрі

Жагу отруйну до грошей.

 

Тельця не знала Золотого

Гетьманська пращурів земля,

Та доки з краю нам чужого

Не прилетіла сарана.

 

На Предків Віру та садиби

Товстенним шаром скрізь лягла.

Водойми теж хоче зганьбити,

Спотворивши сади й поля.

 

Невже поснула Віра й Воля,

Поснули душі козаків,

Пошлють покірливо в неволю

Своїх ріднесеньких синів…

 

Nikvoron 27.06.2021