Крик
Поза нами гріхи табунами
Що є сил чинять ку́ряву й пил.
А попереду нас па́лять храми,
Й рясно сіють будя́ччя могил.
Неприборканим ревом зривається
З горла крик, радше схожий на рик!
З того рику абетка складається,
Вишивається кров’ю рушник.
Доля ходить крапленою чи́рвою,
Граю з долею в «ду́рня» я знов.
А в душі́ залишається ви́рвою -
Наче ядерний вибух! – любов.
Скі́млить розум тихенько «Забудь»,
Та жене серце венами лють.
