одно в трех
Аудиозапись
1
Бачиш, Господи, святі опускають очі долу.
Іменини втрачають сенс.
Стільки Микол не відспівано, стільки Андріїв і Ганн.
Неупокоєні душі тягнуть святих до землі,
мов холодний вітер цьогоріч клонить дерева,
рве листя, подовжує дощові нагаї.
Пройди зі мною зруйнованим містом,
зарікаючись притч і метафор.
Будь собою на цвинтарі
між дитячим майданчиком
і торішнім газоном.
Розсуди, чи в тім фарисейство,
що напис про вигул собак
вважаю скрижаллю бездумних часів.
Насправді яка це облуда --
плекати газони у світі,
де нема заборони на вигул чужинських убивць,
ладних спорожнитися поміж могил
на щойно зґвалтовані душі.
Пройди зі мною полем,
що народило вкрадене збіжжя.
Поле марно чекатиме нового посіву.
Про що Ти говориш з землею, коли я не бачу?
Уникни метафор, Боже,
лишень цього разу уникни метафор.
Бо голод --
не вершник на вороному коні,
а наслідок спостережень:
Не вб’єш, Не вкрадеш --
чи так було в оригіналі?
Та імператив -- недолугий переклад,
здатний виводитись діленням.
І от тобі маєш,
святі не пішли від могил.
Для них це не перша війна, не остання.
Задерев’яніло не йдуть.
Я ж чую як вітер шибає по зв’язках гіллів --
без зайвих метафор.
2 (подстрочник)
Видишь, Господи, святые прячут взгляд.
Именины теряют смысл.
Столько Николаев не отпели, столько Андреев и Анн.
Беспокойные души тянут святых к земле,
как холодный ветер этой весной гнет деревья,
рвет листья, удлиняет плети дождя.
Пройди со мной разрушенным городом,
зарекаясь притч и метафор.
Будь собой на кладбище
между детской площадкой
и прошлогодним газоном.
Рассуди, фарисейство ли в том,
что надпись про выгул собак
считаю скрижалью бездумных времен.
По сути, весьма лицемерно --
лелеять газоны в мире,
где нет запрета на выгул приезжих убийц,
готовых опорожниться между могил
на раны поруганных душ.
Пройди со мной полем,
родившим украденное зерно.
Поле напрасно ждет новых посевов.
О чем Ты расскажешь земле, пока я не вижу?
Но воздержись от метафор, Боже,
хоть раз воздержись от метафор.
Ибо голод –
не всадник на вороном коне,
а следствие наблюдений:
Не убьешь, Не украдешь –
так было в подлиннике?
Императив -- неудачный подстрочник,
и он размножался делением.
Теперь полюбуйся,
святые стоят у могил
не первой для них, не последней войны.
Одеревенело стоят.
Я слышу, как ветер лупцует по связкам ветвей --
без лишних метафор.
3 (перевод Саши Герасимовой+ ее же аудио)
My God, you see, the saints are looking away.
Any name days are loosing their meanings.
No funeral service for so many Nicolases,
so many Andrews and Annas.
Restless souls are dragging the saints to the ground
the very same way the cold wind of this spring
is bending trees, tearing leaves,
lengthening whips of the rain.
Walk me through this ruined city
refraining from parables and metaphors.
Be yourself in the graveyard
between the playground
and the last year's lawn.
Make a judgment about whether it is pharisaism
considering the dog walking sign
a tablet of thoughtless times.
In fact, what a hypocrisy --
to cherish lawns in the world
where there is no ban on walking visitor-killers
that are ready to empty themselves between the graves
right on the wounds of befouled souls.
Walk me through the field
which gave birth to stolen grains.
It is waiting in vain for new crops.
What will You tell the earth while I am not looking?
Oh, refrain from metaphors, God,
for once do refrain from metaphors.
For hunger
is not a rider on a black horse,
it is yet the result of observation:
You shall not murder, you shall not steal --
was it like that in the original?
An imperative is an unfortunate interlinear
that multiplies by division.
Now love it,
the saints are standing by graves
of not their first, not their last war.
They are standing stiff.
I hear the wind thrashing bundles of branches –
with no unnecessary metaphors.
