Vysochynska Nataliia

Настали часи,коли Demoiselle вже не Dragonfly.

Тепер цей рік матиме інше значення-Аeroplane

Santos-Dumont Demoiselle, конструктор Сантос-Дюмон вибрав слово «demoiselle» як назву для серії своїх літаків через те, що літак має подібність до Dragonfly у французькій мові воно також позначає Dragonfly та дівиця, дівчина.

Єдиний уцілілий літак серії, «Demoiselle» № 22, наразі знаходиться в Парижі Музеї авіації та космонавтики.Сантос-Дюмон створив серію з чотирьох монопланів, назви яких складалися зі слова «Демуазель» («Demoiselle») та порядкових номерів від 19 до 22. Ці літаки використовувалися як власний транспортний засіб Сантос-Дюмона, і він охоче дозволяв іншим копіювати його проект . Літак «Демуазель» № 19 був побудований лише за п'ятнадцять днів. Він здійснив свій перший політ у 1908 році, але через кілька місяців розбився в катастрофі і не підлягав відновленню. Згодом було збудовано ще 3 літаки, останній з яких, № 22, зберігся до наших днів.На випробувальних польотах літаки серії показували визначні для свого часу результати, легко пролітаючи 200 м над землею зі швидкістю 100 км/год. Сантос-Дюмон здійснював ними польоти у час у 1909 року у Парижі та її околицях. Серед його досягнень — перший міжнародний політ дальністю 8 км, з Сан-Сіра до Бука 13 вересня 1909 року, з поверненням наступного дня, та інший політ 17 вересня 1909 року дальністю 18 км за 16 хвилин. «Демуазель», оснащений двоциліндровим двигуном, набув великої популярності. Майбутній французький ас Першої світової війни Ролан Гаррос здійснив політ на ньому над парком Бельмонт у Нью-Йорку в 1910 році. У червневому номері 1910 року журналу «Популярна механіка» були опубліковані креслення «Демуазель» і підтверджувалося, що цей літак кращий за інші побудовані на той час і рекомендується до використання тим авіаторам-початківцям, які хотіли б досягти найкращих результатів у найкоротший час з мінімумом витрат. Сантос-Дюмон, ентузіастом авіації і вважаючи, що авіація стане головним напрямком прогресу людства. не став патентувати конструкцію "Демуазель", а опублікував креслення для вільного використання. Декількома роками пізніше американські компанії стали виробляти деталі літака і продавати їх разом з кресленнями для самостійного складання. Автопромисловець Клеман Баярд побудував кілька апаратів «Демуазель», які потім продали за 50,000 франків.Високоплан «Демуазель» мав розмах крила 5,10 м і довжину 8 м. Його вага була трохи більше 110 кг разом з пілотом (мається на увазі сам Сантос-Дюмон). Фюзеляж складався зі спеціально укріпленого бамбукового лонжерона, а пілот сидів низько між головними колесами триколісного шасі. Пілот знаходився нижче з'єднання крила з фюзеляжем, трохи позаду коліс, і керував хвостовими поверхнями, використовуючи штурвал. Троси, що підтримують крило, були виготовлені з струн, що призначалися для фортепіано.

У літаку № 19 було встановлено двигун з рідинним охолодженням Dutheil & Chalmers потужністю 15 кВт.

У моделі № 20 використовувався потужніший двигун — «Antoniette» потужністю 18 кВт, який був перенесений у нижче становище та розміщувався перед пілотом. Сантос-Дюмон також змінив конструкцію крила. Значним нововведення було те, що в польоті літак частково керувався пристосуванням на хвості, яке функціонувало і як кермо висоти, і як кермо напрямку, і для перекосу крила [en]. Цей літак також мав конструкційні недоліки, а потужність двигуна, як і раніше, була недостатня, і Сантос-Дюмон постійно працював над їх усуненням.

Номер 21 мав трикутний укорочений фюзеляж із бамбука; двигун був повернений у початкове положення перед крилом, але розмах крил був збільшений. Конструкція Номер 22 не відрізнялася від Номер 21. Сантос-Дюмон випробував двигуни з опозитними циліндрами та водяним охолодженням, збільшивши потужність до 30 кВт у цих двох варіантах. Особливістю варіанта з двигуном з водяним охолодженням був трубопровід з рідким холодоагентом, який проходив за крилом з нижнього боку, що сприяло покращенню аеродинаміки. Цей варіант охолодження був винайдений та запатентований Сантос-Дюмоном.