Поэмбук /
Современники /
Кольцевая Виктория /
из "Призраки умерших ангелов" (з "Привиди померлих янголів" Святослав Жаботинський)
Кольцевая Виктория
из "Призраки умерших ангелов" (з "Привиди померлих янголів" Святослав Жаботинський)
30 мая 2021
***
прозрачные люди поднимаются в небо пылью из тихого места
в сумерках вещи теряют свои свойства
как темные вишни теряются в украинских стихах
тополя у дороги тают черным сахаром на языке Гоголя
один мальчик не поднимается в небо
ухватившись за вес слова написанного горящей веткой во тьме
вдруг приходит Шекспир
стирает слово и говорит:
«words, words, words ...»
мальчик хватается за землю чтобы не улететь в небо
но мертвые перетягивают одеяло земли на себя
мальчик тонет в небесах будто аист в нефти
***
с в е т н а г о р е
тот у кого сердце из красной глины
тот что сбегает от белых псов чубучного дыма
несет на спине мешок с матерью
он не может оставить ее в земле
ибо мать проснется от падения желудя
не может оставить ее в овраге
с коровьими костями
не может оставить ее в огне
огонь освобождает от рабства
а мать умерла матерью
не может оставить ее здесь
потому что здесь слишком темно:
в дома сквозь дыры падают яблоки
лишь черти ухаживают за лежачими
свет на горе был еще при жизни
недоступный он ослепляет буквы своих слов
тот что увидел свет на горе несет мать на гору
___________________________________________________________________________
***
прозорі люди піднімаються у небо як пилюка у тихому місці
у сутінках речі гублять свої властивості
наче темні вишні що губляться в українських віршах
тополі біля дороги тануть мов чорний цукор на язиці Гоголя
один хлопчик не піднімається у небо
бо він тримається за вагу слова
яке написав палаючою гілкою у пітьмі
аж тут приходить Шекспір
забирає слово і каже:
«words, words,words…»
хлопчик хапається за землю аби не полетіти в небо
але мертві перетягують землю на себе наче ковдру
хлопчик тоне у небесах
як лелека у нафті
світло на горі
той що має серце з червоної глини
той що втікає від білих псів люлькового диму
несе на спині мішок з матір’ю
він не може лишити її у землі
бо матір може прокинутися від падіння жолудя
не може лишити її у яру
бо там коров’ячі кістки
не може лишити її у вогні
бо у вогні звільняються від рабства
а матір померла матір’ю
не може лишити її тут
бо тут занадто темно:
до хат крізь дірки падають яблука
там чорти доглядають за інсультниками
світло на горі було ще за буття
недосяжне воно засліплює літери своїх слів
той що подивився на світло на горі
несе матір на гору
Почитайте стихи автора
Наиболее популярные стихи на поэмбуке
