бреши мені жорстоко і безжально
про те, що скоро вже прийде весна…
туман. наступна станція – «вокзальна».
прощай-прощай. це не твоя вина.

убий мене. контрольний вистріл в скроню.
не бійся. я сама змету сліди -
твої відбитки на моїх долонях.
убий мене як вмієш тільки ти.

туман. наступна станція - остання
ще мить – і ти поринеш у пітьму
як я тебе спитаю про кохання –
збреши. я ж так люблю твою брехню….


похмурий ранок. кава з кардамоном
усі кудись біжать…. та фініш де?
а я живу лише одним законом:
«усе пройде. і це також пройде»