У очах твоїх темний, одвічний сум
Аудиозапись
У очах твоїх темний, одвічний сум,
У словах – веселий та зичний глум.
Кров твоя складається з алкоголю –
То анестезія від зради й болю.
Обірвеш телефон мій о третій ранку:
«Я вже дві години стою на ґанку.
Я – мов та примара серед живих.
Просто стало зимно без рук твоїх.»
Розумію. Як же не розуміти?
Нависають зорі, мов дикі квіти:
Ті, що рвеш у лузі і назв не знаєш.
Я тобі привозив їх. Пам’ятаєш?
Пам’ятаєш першу нічну розмову?
Як писали спільний роман по слову?
І як спокій перших кохання звісток
Цвів у серці – сонячний, мов любисток.
Ти говориш: «Як ми все розгубили?
Де було багаття – тепер могили –
Лиш граніт із нашими іменами.
Що безглузда доля вчинила з нами?!?»
Я сміюся. Долі на нас начхати!
Ти доросла дівчинка – маєш знати.
Як би ти не нила, очевидним то є:
Що стосунки, мила, вбивають двоє.
Тож не варто плакати й голосити,
Язики об лайку гучну гострити.
Почуття скажено гризуть собакою,
А я краще щиро тобі подякую.
За натхнення, що дарувало крила,
І що ти, як вміла, мене любила.
За твої обійми та поцілунки,
Що впустила в душу – аж за лаштунки.
За мандрівку в гори, кав’ярню, Львів,
За казкове щастя, що краще снів.
За сумний, красивий наш епілог,
За той шлях короткий, що йшли удвох.
Отзывы
Химшова Юлия12.10.2022
Красиво.Настоящая романтика.
Поваров Владимир12.10.2022
Просто гениально
Бутенко Сергей13.10.2022
Чудовий вірш! Зворушливі почуття. Помітно, що реальна історія.
Бутенко Сергей13.10.2022
Чудовий вірш! Зворушливі почуття. Помітно, що реальна історія.
