ТОПОЛИНИЙ ВІТЕР
Час прийшов зорати
Сивий небосхил.
Завтра буду, Брате
Там, де сплять Волхи.
Де літа чубаті
Сіють давнину,
Там зустріну матір
Рідну і сумну.
Все чуже і давнє
На землі святій.
Відібрав кохання
Листопад- крадій.
Невблаганна Тиша
Лине звідусіль.
Щаст`я колір вишень
Презентує свій.
Вишиванку вдягне
Срібна заметіль.
Мабуть не в останнє,
Ти живи, радій.
Вже прасує ливень
Березневий сніг.
Оберіг родинний
Щось не допоміг.
Вітер тополиний
На вустах дрімав.
У світи поринув
Під тремтіння трав.
Пазлів не зібрати,
Всі кути прямі.
Не сумуй , ти Брате,
Любий Друже мій!
