ТОПОЛИНИЙ ВІТЕР

 

Час прийшов зорати

Сивий небосхил.

Завтра буду, Брате

Там, де сплять Волхи.

 

Де літа чубаті

Сіють давнину,

Там зустріну матір

Рідну і сумну.

 

Все чуже і давнє

На землі святій.

Відібрав кохання

Листопад- крадій.

 

Невблаганна Тиша

Лине звідусіль.

Щаст`я колір вишень

Презентує свій.

 

Вишиванку вдягне

Срібна заметіль.

Мабуть не в останнє,

Ти живи, радій.

 

Вже прасує ливень

Березневий сніг.

Оберіг родинний

Щось не допоміг.

 

Вітер тополиний

На вустах дрімав.

У світи поринув

Під тремтіння трав.

 

Пазлів не зібрати,

Всі кути прямі.

Не сумуй , ти Брате,

Любий Друже мій!