ОСТРІВ ЗУБОЖІНЬ
Не хлюпоче Тиша,
Відчай не співа.
Сни - мерці і лише, -
Промахи слова.
Закував Гординю,
Як втікачку пан.
Пісню лебедину
Розіп`яв туман.
На пожовкле лист`я
Вітер зазіха.
В плавнях болотистих
Зникла лепеха.
Час Життя невпинний,
Повний сподівань.
Підставляє спину
Кладовищ бур`ян.
Невід відчайдухи -
Сяйво Пустоти.
Всьоме, вп`яте, вдруге
Шлях свій не пройти.
Не тіснить торбина,
Цінність - Забуття.
Як дитя невинне
Правдонька свята.
Знов спіткнувся вкотре
На землі чужій,
Не Душа, а мотлох -
Острів зубожінь!
