ОСТРІВ ЗУБОЖІНЬ

Не хлюпоче Тиша,

Відчай не співа.

Сни - мерці і лише, -

Промахи слова.

 

 

Закував Гординю,

Як втікачку пан.

Пісню лебедину

Розіп`яв туман.

 

 

На пожовкле лист`я

Вітер зазіха.

В плавнях болотистих

Зникла лепеха.

 

 

Час Життя невпинний,

Повний сподівань.

Підставляє спину

Кладовищ бур`ян.

 

 

Невід відчайдухи -

Сяйво Пустоти.

Всьоме, вп`яте, вдруге

Шлях свій не пройти.

 

 

Не тіснить торбина,

Цінність - Забуття.

Як дитя невинне

Правдонька свята.

 

 

Знов спіткнувся вкотре

На землі чужій,

Не Душа, а мотлох -

Острів зубожінь!