Весняні сни. Моє, рідне...

Сивий терен – очі з поволокою,

І шипшина, і сердитий глід…

По Крутенькій, балкою широкою

Десь побіг мого дитинства слід.

Пирії цупкі і нашорошені,

Подорожник, ряст і сон-трава

Спогадами солодко-хорошими

Залишились в пам’яті й словах.

І живу давно уже у місті я,

Та признаюсь: кожної весни

Проліски блакитними намистами

В березні навідуються в сни.

А у квітні – терен понад Терсою,

Кругляк і лелечий унісон…

Іншої не може бути версії:

Серце – там, звідкіль приходить сон.

18.04.2019

Отзывы

Какой красивый язык, как звучит. Алина очень понравилось!

Владимир, спасибо огромное! Язык действительно очень красивый.

Просто прелесть! Песня сердца!

Анатолий, Спасибоююю