зрада

я не знаю, чи ти сном мені явився,

чи насправді це в житті було:

нескінченне щастя, дика пристрасть,

ну а потім - я не знаю що...

 

інша жінка, зрада і брехня,

і одні лиш запитання щохвилини:

"ЩО?", "ЧОМУ?" і "ХТО ВОНА?" "ХТО Я?",

та ні однієї відповіді,

ні спокути за провини!

 

я з твоєї злої послуги мені,

залишила твій іржавий човен,

щоб не падати на дно, а далі йти,

де лиш світло - тепле і знайоме.

 

я не викреслила ні тебе, ні нас.

все було колись (можливо навіть правдою),

але я залишу тільки у віршах

образ твій, скалічений образою.