In vivo

Я безбожно цілую твої ледь вловимі мітки,

Географію шкіри вивчаю вже майже на п'ять.

На зап'ястку твоєму зникає північна зірка

І раптово з'являється блиском в очах.

 

Я безкарно зриваю з плечей невагомий сором.

Руки ріками витечуть по твої руках...

Пристрасть зливою охопила мій незалежний(?) розум,

Розчиняючи будь-які сумніви, відчай і страх.

 

Я так хочу забрати тебе у всього цього світу,

Лиш собі мати в серці, створити там твій п'єдестал.

Погляд твій проникає у мене in vivo, inferno,

І вогонь розгорається знову в усіх закутках.

 

Ми з тобою удвох так фатально безмежні:

Наші стіни прозорі, наша стеля - то Пантеон.

Ми вчимося літати й любити свою залежність.

Моя дика Богине. Мій єдиновизнаний Бог.

‌