In vivo

In vivo
Я безбожно цілую твої ледь вловимі мітки,
Географію шкіри вивчаю вже майже на п'ять.
На зап'ястку твоєму зникає північна зірка
І раптово з'являється блиском в очах.
 
Я безкарно зриваю з плечей невагомий сором.
Руки ріками витечуть по твої руках...
Пристрасть зливою охопила мій незалежний(?) розум,
Розчиняючи будь-які сумніви, відчай і страх.
 
Я так хочу забрати тебе у всього цього світу,
Лиш собі мати в серці, створити там твій п'єдестал.
Погляд твій проникає у мене in vivo, inferno,
І вогонь розгорається знову в усіх закутках.
 
Ми з тобою удвох так фатально безмежні:
Наші стіни прозорі, наша стеля - то Пантеон.
Ми вчимося літати й любити свою залежність.
Моя дика Богине. Мій єдиновизнаний Бог.