Стихи К.д. — читать онлайн все 71 стихотворений К.д.

Саквояж

03.01.2016

Здається в кожної людини,

є свій маленький саквояж,

який ще змалку нам формує,

приємних спогадів багаж.

Ми з кожним днем його складаєм,

поповнюєм його запас,

коли нам сумно відкриваєм,

берем хороше щось для нас.

І чим доросліше стаємо,

тим важче нам його нести,

та все ж це краще ніж порожнє,

життя без спогадів пройти.

Подих

03.01.2016

Осінній подих, подих вітру,

щоранку мене обійма,

і я піднесено злітаю,

з думками свіжими щодня.

Мене несе у сьогодення,

пожовкле листя, шум буття,

і я мов маківки барвисті,

породжую нове життя.

Теплом, турботою й натхненням,

плекатиму любов щодня,

де кожен з нас буде коханим,

й нестиме в світ флюїд життя.

Попутчик

03.01.2016

Стоишь один по среди мира,

и думаешь как дальше жить.

Как человек утратившую веру,

не может так легко возобновить.

Ты метишься в пространстве лицемерий,

пытаясь всё опору от найти,

Где те кому ты безнадёжно верил,

с надеждой преодолевая все пути.

Когда один, вот так ты остаешься,

посреди мира стоя с рюкзаком,

в одно мгновенье ты всё понимаешь

ведь ты всегда вот так был одинок.

И что ж теперь мне остается делать,

собрав рюкзак и стоя у дверей,

попутчику сквозь слёзы улыбнуться,

дилившись с ним историей своей.

Ведь он простой знакомый, не осудит,

совет полезный даст и всё поймет.

И в этот миг ты снова сможешь верить,

что в жизни можно всё преодолеть.

Ступив с перрона шаг ты понимаешь,

что все проблемы далеко не позади,

Но с теплотой в душе ты благодарен,

попутчика словам:"Всё впереди!".

Весна

03.01.2016

Глубокий вдох...

цветочный аромат,

сирень, тюльпаны, всё цветёт,

И пенье птиц, и тёплый воздух,

нам настроение предаёт.

Мы будто в это окунаясь,

с природой вместе расцветём,

и ту любовь что не хватало,

с лучами солнца обретём.

С улыбкой милой и невольной,

на всех прохожих я смотрю,

и в каждом новом человеке,

весны я краски от ищу.

Я обрела кусочек счастья,

дороже всех он для меня,

и всем прохожим я желаю,

что бы и к ним пришла весна.

Чтоб в жизни всё переменилось,

ушла тоска рабочих дней,

чтоб с каждым утром всё сильнее,

мы находили в жизни цель.

Переступая все преграды,

откройте сердце вы своё,

и с пеньем птиц и тёплым ветром,

вы тоже встретите его!

Чувства

03.01.2016

Одно мгновенье,

взгляд, прикосновенье,

всё обретает новые черты,

в одну секунду сердца стук биения

мы открываем новые мечты.

Весь мир так быстро

окунает в краски

которые заполнят пустоту,

оттенками своими оживая,

нам дарят веру, нежность, теплоту.

И сердце наше чаще станет биться,

с листвой деревьев, будто в унисон,

мы возрождаем чувства как крупинки,

хрусталики любви мы создаём.

И в тот момент когда находишь счастье,

когда встречаешь взглядом ты его,

твои хрусталики в одно мгновенье,

шлифуют грани кремня твоего.

И знаете чем больше ты так любишь,

тем крепче кремень твой стаёт,

а с временем когда он вырастает,

его сложней нам будет расколоть.

Детство

03.01.2016

Мы при рождении имеем детский взгляд,

для нас всё сказочно, неповторимо,

лишь вырастая понимаем мы,

насколько эта жизнь невыносима.

Мы с радостью смотрели на цветы,

и с интересом бабочек ловили,

и веселясь смотрели на людей,

которые так быстро проходили.

Нам было не понять их в тот момент,

куда же все они вот так спешили,

и в чём же заключался их секрет,

где детство то которое любили.

Лишь в юность попадая ты,

находишь истинную правду,

как быстро повзрослели мы,

и поменяли в жизни планы.

Всё изменилося для нас,

цветы на скучную работу,

а бабочка в твоих руках,

на повседневные заботы.

И лишь закрывши перед сном,

усталые глаза ты понимаешь,

как раньше в детстве было хорошо,

когда всего еще не понимаешь.

Революция

03.01.2016

В какое время с вами мы живём,

везде неправда, ложь, невыносимость,

мы каждый закрываясь в этом всём,

плюем на сущую несправедливость.

Законы пишем что мешают жить,

пытаясь скрыть столь грубые ошибки,

и не подумав что кого то жизнь,

нам болиснее принесёт убытки.

Совсем нас не услышит наша власть,

за маской лицимерий и раздоров,

и кто же возвратит нам веру в жизнь,

после принятия таких законов.

Пусть мамы молятся стоя,

в морозы плачя перед сыновьями,

а власть вновь закатавши рукава,

взглянёт на всё закрытыми глазами.

Так кто подскажет каждому из нас,

где нам найти утратившую веру,

и как поверить что настанет час,

когда мы власти снова сможем верить.

Электричка

03.01.2016

Осень, холод, электрички,

люди с сумками вокруг,

все спешат не понимая,

как любимые их ждут.

Как скучать за ними будут,

тратя ночи на пролёт,

и с улыбкой вспоминая,

каждый миг и каждый вздох.

Тихим ходом электричка,

делает свои шажки,

с каждым местом попрощавшись,

город покидаешь ты.

Всё тоскливее на сердце,

с каждым стуком лишь стает,

в этот миг ты понимаешь,

дорог тот кто верно ждёт.

Кто в дорогу провожает,

позабыв про свои дела,

и любимой пожелает,

дорогие ей слова.

Одиночество

03.01.2016

Позволь побыть на едине,

хоть на секунду на мгновенье,

я тихо посмотрю на снег,

забыв про все минуты огорчения.

Я просто медленным шажком,

пройдусь по дворику родному,

и лишь на несколько секунд,

я окунусь во всё родное.

Забыв про трудности былые,

и про работу что кипит,

лишь в этот миг я понимаю,

как хорошо ребёнком быть.

Нет нет ты не подумай,

я не пытаюсь огорчить,

я лишь прошу мне дать секунду,

в душе ребёнком чуть побыть.

Интересное построение стиха. Люблю такое!)+

Оттенок

03.01.2016

Как часто мне бывает грустно,

и одиноко на душе,

весь мир стает мгновенно тусклым,

и ты теряешься во тьме.

Не замечаю ни цветов ни солнца,

и даже смеха детворы,

всё обрело оттенок тусклый,

что делает так больно мне.

Я не живу я существую,

храня оттенок сей в душе,

и в миг обиды зачастую,

он возвращается ко мне.

Фенікс

05.01.2016

Вже більше року в моїм серці,

панує смуток й пустота,

товариші два, що приходять,

до кожного в кінці життя.

Та є й такі кого обходять,

щасливими назвеш їх ти,

вони завжди добро знаходять,

там де ти б руки опустив.

Вони як фенікс воскресають,

долаючи туги життя,

та далі йдуть і не звертають,

на стежку що мене вела.

Така самотня, завжди тиха,

і таємнича наче ніч,

в ній кожен може загубиться,

коли життя втрачає сенс.

Стежка

05.01.2016

Вже більше року в моїм серці,

панує смуток й пустота,

товариші два, що приходять,

до кожного в кінці життя.

Та є й такі кого обходять,

щасливими назвеш їх ти,

вони завжди добро знаходять,

там де ти б руки опустив.

Вони як фенікс воскресають,

долаючи туги життя,

та далі йдуть і не звертають,

на стежку що мене вела.

Така самотня, завжди тиха,

і таємнича наче ніч,

в ній кожен може загубиться,

коли життя втрачає сенс.

Кулька

06.01.2016

Настала весна, усе розцвітає,

промінчики сонця в вікно завітали,

юрба вся на вулицю повибігала,

і весело бавиться, в хованки грає.

І небо блакитними фарбами сяє,

всі бурі і біди на мить відкидає,

і десь одиноко в далі майоріє,

та кулька яку я щойно впустила.

Далеко у небо вона підлітає,

бажання у гору мої підіймає,

та ж довго дивилась, її проводжала,

щоб хоч одна мрія реальною стала...

Любов

06.01.2016

А що для тебе є любов?

складне питання чи не правда,

сотні думок сотні книжок

по різному дають поняття.

Хтось відчуває смак життя

жагу нестримного нового,

а хтось відкривши почуття,

метеликів у серці ловить.

Для кожного це щось своє

трохи таємне, незрівнянне,

що він проносить все життя

з собою в серці до нестями.

Лиш покохавши зможеш ти

відкрити в серці всі поняття,

які описують книжки

мільйонів авторів й талантів.

Знаєш....Я все ще..

08.01.2016

Знаєш, я все ще кохаю,

цю безмежну щирість твою,

ці глибокі очі безкраї,

що ніколи не брешуть мені.

Усім серцем я це відчуваю,

дивний потяг й нестачу тебе,

як у ластівки, що покидає,

взимку дім і не бачить це все.

А як довго, як довго сумую,

поки ніч не затягне у сон,

все мандрую, думками мандрую,

десь у спогадах й горах думок.

Як та казка я хочу спинити,

той годинник життя хоч на мить,

щоб зуміти усе зрозуміти,

і отримати шанс все змінить.

Життя

09.01.2016

Люди добрі, схаменіться

і довкола подивіться,

ми життя своє будуєм,

довго всесвітом мандруєм.

Один одного не чуєм,

цілий день лише працюєм,

так минають і роки,

день у день на самоті.

Та лиш варто озирнутись,

щоб в життя нам повернутись

про буття своє забути

з рідними щасливим бути.

Справжній

11.01.2016

Хто з нас скільки друзів має,

жоден точно і не знає,

дехто зовсім в самоті,

зустрічає будні всі.

Друзів може й безліч бути,

але важко нам збагнути,

хто з них істинний товариш,

з ким фантазіями мариш.

Той хто завжди біль розділить,

і підтримкою наділить,

добрим слово відігріє,

і в біді він не покине.

Хто завжди з дитинства з нами,

у садку і коло мами,

в школі разом з ким сиділи,

біди й радості ділили.

Завжди вдячна я їм буду,

і ніколи не забуду,

всього що вони зробили,

от за що кажу "Спасибі".

К.Д.

Дощ

13.01.2016

Вже тиха ніч і місяць сяє,

а я повільно містом йду,

весь час немовби завмирає,

мене спиняючи на мить.

Думки далеко відлітають

і чую запах лиш дощу,

а люди всі кудись тікають

але цього я не збагну.

Я тихо йду самотнім містом,

цінуючи чарівну мить,

як п'янко пахне це повітря,

що дощ лишає на землі..

І та мелодія барвиста,

що чую на калюжах я,

така спокійна й мелодійна,

нагадує моє життя.

Так хочеться іти ще довго,

у повній тиші й самоті,

думками трохи загубитись,

душевний спокій віднайти.

Привид минулого...

02.02.2016

Привид минулого в серці існує,

в кожного з нас він напевно живе,

спогадів купу він часто дарує,

в миті коли проявляє себе.

Часом здається його ми забули,

лишивши в кишені загублених днів,

але це не так, він все досі панує,

навіює спогадів безліч сумних.

У кожного з різним відношення має,

здебільш це кохання або не любов,

від чого так сильно кров закипає,

одна лише згадка маленька його.

Та щоб відпустити його нам у вирій.,

зробивши великий крок у перед,

ми маємо всі помилки зрозуміти,

і винести з цього повчальний урок.

К.Д.

Не буває просто.

19.02.2016

Все у нас в житті навмисне

не буває просто так,

складності і суперечки

прокладають поруч шлях.

С кожним кроком все сильніше

проявляються вони,

і чим старше тим складніше

з ними впоратись мені.

Майже всюди перешкоди

ненависть, добро і зло,

всі мої дитячі взори,

швидкоплинно йдуть на склон.

З кожним роком все сильніше

пізнаю життєвий шлях,

і чим далі тим гіркіше

спогадів я чую смак.

Один

22.02.2016

Ми були поруч майже всюди,

і дивувались всім речам,

які стискали наші груди,

у миті сповненні життя.

Терпіння

23.02.2016

Очікування так важливе,

для кожного із нас в житті,

і для кохання треба сили,

зуміти з ним життя пройти.

Веснянка

23.02.2016

І сокіл в небі не літає,

і дні мої чомусь сумні,

і сонце за вікном вкриває,

усе живе теплом своїм.

Матуся

25.02.2016

Раніше всіх вона встає

на кухні каву тихо п'є,

вона є сенс мого життя

матуся рідненька моя.

Складно...

02.03.2016

Глибокими і карими очима,

на світ цей із небес я подивлюсь,

і зрозуміти спробую єдину,

ціну життя і в чому її сенс.

12 3 Далее →

К.Д.

71 стихотворение

Профиль автора

Стихи К.д. — самые популярные.

Саквояж

Подих

Попутчик

Весна

Чувства

Детство

Революция

Электричка

Одиночество

Оттенок

Фенікс

Стежка

Кулька

Любов

Знаєш....Я все ще..

Життя

Справжній

Дощ

Привид минулого...

Не буває просто.

Один

Терпіння

Веснянка

Матуся

Складно...

К.Д.

О стихах. К.Д.