Скрыпник Александр

5 июл 2019

Небо розколоте… П’яні вітри…

Темнії хмари… Немов божевільні

Небо з’їдають і тільки… птахи…

Крила розгорнуті… Бачите? Вільні!

Плинуть… Літають… І волю цілують!

Воля! Які відчуття? Неймовірні…

Тільки птахи нескоренні… Бунтують…

Ніколи нікому не будуть покірні!

Ви, – як птахи? Чи… Плазуєте далі

Серед багна із неволі й брехні?

Спроби злетіти пусті та невдалі?

Маєте крила та небо? Чи… Ні?

Хто відповість так, щоб небо обрати?

Темнії хмари, як вічні гріхи…

Той, хто плазує, не буде літати!

Гляньте, – літають ПТАХИ!!!

Отзывы

В записях дневника запрещено: - публиковать стихи На странице есть "кнопка" "опубликовать произведение".