ИСПОВЕДЬ

ИСПОВЕДЬ
Об авторе:
 
Таис Весенняя.
Выпускница Харьковского пединститута.
Живет и работает в Харькове.
Автор стихов на русском и украинском языках.
Стихи можно почитать на Фейсбуке и на сайте Стихи.ру.
 
Оригинал:
СПОВIДЬ
 
Якби ти знав, що кожну ніч не сплю…
Зірки складаю /пазли/ у сузір’я.
Чомусь на двох знов каву розіллю
Та замість цукру сиплю ложку з сіллю.
Це божевілля?! Може саме так…
Але ж так несподівано приємно
Думок обійми зупиняти на
Плечах…губах…Поводитись не чемно…
Сміливістю вражати! Та на жаль…
Ще перший крок, а я вже намагаюсь
шукати «вихід аварійний», два назад…
Як звичка – все у схованку я граюсь.
Це витримати важко і самій…
Тому я марно вже не сподівалась…
Це наслідки минулого… Подій,
Якими я мов сталь загартувалась…
Кохати заборонено! Не смій!
Жадання спокою - життю не шкодить!
Себе переконала… Тиша – ціль!
Тоді чому всю ніч пишу цю сповідь?!
 
Подстрочник:
 
Если бы ты знал, что каждую ночь я не сплю…
Звезды складываю пазлами в созвездия.
Почему-то на двоих опять разливаю кофе,
Но вместо сахара сыплю ложку с солью.
Это безумие?! Может именно так…
Но так неожиданно приятно
Объятия мыслей останавливать на плечах, губах,
Вести себя не вежливо… Смелостью поражать!
Но увы… Еще только первый шаг, а я уже пытаюсь
искать "выход аварийный", и делаю два шага назад…
По привычке всё в тайник я играю.
Это выдержать трудно и самой…
Поэтому я напрасно уже надеялась…
Это последствия прошлого... Событий,
Которыми я закалилась, как сталь…
Любить запрещено! Не смей!
Жажда покоя - жизни не вредит!
Себя убедила: цель – тишина !
Тогда почему всю ночь пишу эту исповедь?!
 
Мой вариант перевода:
ИСПОВЕДЬ
 
Знал бы, что не сплю я по ночам,
Собирая звездочки в созвездия.
Ветер по губам да по плечам
Превращаю мысленно в известия.
 
Кофе разливаю на двоих,
Снова перепутав сахар с солью.
И в мечтах, хороших и плохих,
Запрещаю видеться с любовью.
 
По привычке прячу всё в тайник,
Во вчера оглядываясь тихо:
Шаг вперед – бессмысленный тупик,
Два назад – лишь «аварийный выход».
 
Ветер по губам да по плечам…
Разозлиться надо бы, да выстоять.
Только вот…
Не сплю я по ночам…
Всё пишу зачем-то эту исповедь.