Пройшло оте під назвою кохання

Ти не побачиш сліз в моїх очах,
і не почуєш голосу в пітьмі.
А плач розноситися буде по ночах,
у роси перетворяться краплини ті гіркі....
Хоч усмішка з'являється вже на вустах,
душа не чує сміху того, ні!
Ти знай що я буду твоя ввіках,
та всеодно не буде сліз тих,ні!

Так думала давно, та час минув,
пройшло оте "під назвою кохання".
Ти стежку мою вже далеко оминув,
з тобою бути вже нема бажання.
Колись спадали з віч моїх краплини ті солоні,
ну а тепер це серце в іншого в полоні.
Пробач за все за вечори проведені з тобою,
бо ж я не хочу завдавать твоєму серцю болю.
З тобою краще розійтись ,розбігтися по світу,
тепер коханню треба бде складати заповіту...