До Данте Алігєрі
Найгарячіші місця в Пеклі призначені для тих, хто в часи великих моральних випробувань зберігав нейтралітет
Данте Алігьєрі
Байдужість є - а є нейтралітет.
"Місця гарячі в Пеклі в час розбрату,
Для тих, хто не пішов з мечем на брата"
Так каже Данте... (Велич!) А проте -
Що таке Пекло? Де воно, і як?
Котли з смолою? (Чи ж бо котловани)
Це муки тіла? Вічний переляк?
Коли душа не звідала Нірвани?
***
Не вірте Данте! Пекло уже тут!
Дивіться - он горить! І там! Навколо!
Й куди не глянь, кругом, на видноколі
Чорти рубають дрова, і несуть...
(Поет, ти винесеш на суд
Мої слова до Данте Аліг"єрі
Пробач, поет... В часи великих смут
Згадати Данте чорним на папері -
Не вкрасти - а лише нести красу...)
Як хрест нести...
А що ж там, у душі?
У тої, що націлена до пекла?
Чи бо одні суцвіття і вірші?
Чи боротьба зі злом іде запекла?
***
Зі злом, не тим, що йде на супротив,
Не тим, що меч підняло і регоче,
А з тим, що усередині... І з тим,
Що усвідомлювать себе не хоче...
***
А усвідомлення? Прозріння... О, ДантЕ!
І ти прозрів колись, давно... - те світло
Спалило душу, наче Сонце степ...
***
То у якім, скажи, живеш Раю?
Як там, на небі? Що там на вечерю?
І чи пізнав ти Бога, й суть свою...
***
Та повернуся знову до розбрату.
Чорти, щоб на Землі не загасить
Пекельні вогнища - кричатимуть гаслА
"Ідіть погрітись!" чи
- "Ми - проти зла!"
(Овечу шкуру б тільки не зносить...)
А так усе - як завше у людей...
Все - по-чу-ття... Та що там говорити!
Цієї карти, Данте, нічим крити
Допоки почуття - то буде де
Свої багаття, чортові, палити...
Та ні - не так: допоки почуття
Не в нашій владі, ми усі у чорта
На службі. Віддаєм життя...
Ми заблукали в цьому світі... Вкотре?
***
Отямимось... У кожного із нас
Для цього є кінець. Один-єдиний.
Бо несумісні "вічність" і "людина"
У кожного такий настане час...
***
Що таке смерть? Не здатність відчувать?
Чи думать? Чи не здатність говорити?
Чи можна вмерти, і продовжить жити?
В пекельних муках, завше, існувать...
***
На цому я закінчу річ свою...
Де істина? І де шляхи до Бога?
Мовчить Поет...Опісля епілогу
У вимоленім у віршах раю ...
2014
Данте Алігьєрі
Байдужість є - а є нейтралітет.
"Місця гарячі в Пеклі в час розбрату,
Для тих, хто не пішов з мечем на брата"
Так каже Данте... (Велич!) А проте -
Що таке Пекло? Де воно, і як?
Котли з смолою? (Чи ж бо котловани)
Це муки тіла? Вічний переляк?
Коли душа не звідала Нірвани?
***
Не вірте Данте! Пекло уже тут!
Дивіться - он горить! І там! Навколо!
Й куди не глянь, кругом, на видноколі
Чорти рубають дрова, і несуть...
(Поет, ти винесеш на суд
Мої слова до Данте Аліг"єрі
Пробач, поет... В часи великих смут
Згадати Данте чорним на папері -
Не вкрасти - а лише нести красу...)
Як хрест нести...
А що ж там, у душі?
У тої, що націлена до пекла?
Чи бо одні суцвіття і вірші?
Чи боротьба зі злом іде запекла?
***
Зі злом, не тим, що йде на супротив,
Не тим, що меч підняло і регоче,
А з тим, що усередині... І з тим,
Що усвідомлювать себе не хоче...
***
А усвідомлення? Прозріння... О, ДантЕ!
І ти прозрів колись, давно... - те світло
Спалило душу, наче Сонце степ...
***
То у якім, скажи, живеш Раю?
Як там, на небі? Що там на вечерю?
І чи пізнав ти Бога, й суть свою...
***
Та повернуся знову до розбрату.
Чорти, щоб на Землі не загасить
Пекельні вогнища - кричатимуть гаслА
"Ідіть погрітись!" чи
- "Ми - проти зла!"
(Овечу шкуру б тільки не зносить...)
А так усе - як завше у людей...
Все - по-чу-ття... Та що там говорити!
Цієї карти, Данте, нічим крити
Допоки почуття - то буде де
Свої багаття, чортові, палити...
Та ні - не так: допоки почуття
Не в нашій владі, ми усі у чорта
На службі. Віддаєм життя...
Ми заблукали в цьому світі... Вкотре?
***
Отямимось... У кожного із нас
Для цього є кінець. Один-єдиний.
Бо несумісні "вічність" і "людина"
У кожного такий настане час...
***
Що таке смерть? Не здатність відчувать?
Чи думать? Чи не здатність говорити?
Чи можна вмерти, і продовжить жити?
В пекельних муках, завше, існувать...
***
На цому я закінчу річ свою...
Де істина? І де шляхи до Бога?
Мовчить Поет...Опісля епілогу
У вимоленім у віршах раю ...
2014
