Від болі

Ти знаєш, мамо, більш я не заплачу.
І навіть коли буду на мечах,
Обіцяю, мамо, віднайду я вдачу,
Яку згубила у його очах.
Так, знаю, мамо, ти мені казала,
І попередила мене в ту мить,
Але хіба ж тоді дурна я знала,
Що від кохання серденько болить?
Не знала, мамо..Так і постраждала.
Але життя - хорошая наука.
Коли його із серця проводжала,
В душі палала страшна довга мука.
Палала так, немов найгірша кара.
Згоріла...Митью попелом вже стала.
І стало легше, зазнавши міць удару.
А може марно я тебе так покохала...