У бджоляра

Бджоляра заходиш в двір

І всім тілом прагнеш сховища -

Бджоли зле шугають скрізь,

Наче іскри з того вогнища.

Скоса дивишся на них,

Як на дуже жваве воїнство,

Що - у жалах вогняних-

Береже своє достоїнство.

 

В герці, лицарі крилаті,

День штурмують золотий.

Маючи таку завзятість,

Й світ твориться заходивсь.

Тут виводиш букву ледве,

За життям щоб звук поспів,

А вони - стрімкому лету -

Додають бадьорий спів.

 

Сновигає, коло хати,

Сонм жаринок навісний.

Обсяг щоб його тримати,

Врозсип зір, як уві сні.

Ось хазяїн виглядає...

Пахнуть соти запашні.

Не злинає здивування -

Як живе в цій метушні?!