Спогад про минуле

Ще затемна встають

Й мовчки в тиші прядуть...

Ой, дивись, вже й світає!

Треба руки помить

Та корову доїть -

Стара мати дочці промовляє.

 

Вона з лавки встає

І в кошелик кладе

Мітки пряжі і ворох куделі.

Дочка в сіни іде,

Повна темрява де,

Й відчиняє в світ вранішній двері.

 

І виходить надвір.

Навкруги дивом див

Почина розсвіт день будувати.

В серце б'є світла мить -

Видко весь Божий світ -

Цілу вічність так ладна стояти.

 

О ранковій порі

Холод йде від доріг,

І тепло йде впереміж від хати...

Відро бовкає вниз

І криниця бринить,

І вода не змовкає зітхати!