Небайдужість...
Мов овечки, пробігають хмарки,
Колосяться на полях жита.
Руки - віття тягнуться угору,
Дякують Творцеві за життя.
Милості Господні незбагненні,
Найцінніше ввірено мені:
Я в своєму Бозі маю певність -
У Його руках всі мої дні.
Він - фортеця нездоланна, міцнА -
Захистить від різних ворогів.
Я у свого Батька на колінах:
Не страшні ні блискавка, ні грім.
Мудрості навчає у дорозі,
Кроки віри впевнено робить.
Коли я слабка, або в знемозі -
Він обов'язково навістить.
Байдуже не ставиться ніколи,
Перевірку робить на знання:
Чи урок засвоїла у школі,
Чи зміцніла і змужніла я.
Все, що Він дає - мені на благо,
Щоб з Його дороги не зійшла.
Інколи я йду, де Він не радить:
Рясно жну, що сіяла сама.
Інколи, якщо буває важко
Із причин, невІдомих мені,
Він не залишає, бо є Татком:
Дасть пораду і душі спокій.
І хвороба може навістити
Й скрутні ситуації життя -
Є у Нього сила, щоб зцілити:
Це на собі я пережила.
А коли були тяжкі умови
(недостатньо місця для сім'ї)
Небайдужість проявив Бог знову:
Скерував добудувати дім.
Не завжди,здається, поспішає,
Хоч і не спізнИться ні на мить.
Ти Його відвідини чекаєш? -
Він біля воріт твоїх стоїть!
