Небайдужість...

Мов овечки, пробігають хмарки,

Колосяться на полях жита.

Руки - віття тягнуться угору,

Дякують Творцеві за життя.

 

Милості Господні незбагненні,

Найцінніше ввірено мені:

Я в своєму Бозі маю певність -

У Його руках всі мої дні.

 

Він - фортеця нездоланна, міцнА -

Захистить від різних ворогів.

Я у свого Батька на колінах:

Не страшні ні блискавка, ні грім.

 

Мудрості навчає у дорозі,

Кроки віри впевнено робить.

Коли я слабка, або в знемозі -

Він обов'язково навістить.

 

Байдуже не ставиться ніколи,

Перевірку робить на знання:

Чи урок засвоїла у школі,

Чи зміцніла і змужніла я.

 

Все, що Він дає - мені на благо,

Щоб з Його дороги не зійшла.

Інколи я йду, де Він не радить:

Рясно жну, що сіяла сама.

 

Інколи, якщо буває важко

Із причин, невІдомих мені,

Він не залишає, бо є Татком:

Дасть пораду і душі спокій.

 

І хвороба може навістити

Й скрутні ситуації життя -

Є у Нього сила, щоб зцілити:

Це на собі я пережила.

 

А коли були тяжкі умови

(недостатньо місця для сім'ї)

Небайдужість проявив Бог знову:

Скерував добудувати дім.

 

Не завжди,здається, поспішає,

Хоч і не спізнИться ні на мить.

Ти Його відвідини чекаєш? -

Він біля воріт твоїх стоїть!