ЦИТУЮЧИ СОКРАТА

Пізнай самого себе.
Сократ
Автостради розлук і мости що не з'єднують долі...
Сіря курява міст і акрополі тихих лісів...
У галопі годин і у їхньому поступі кволім,
суб'єктивний наш світ, то безмежним бува,- то тісним...

Хто ми, звідки взялись - земні діти Чумацького Шляху?
І мандруєм куди, що шукаєм, не знаючи втом?...
Хто за щастям іде, хтось, напевно, шука собі плаху,
хтось за сеном буття мчить, за томом ковтаючи том...

Так, - хвилюють моря отих не-  та і писаних істин,
та, Сократе, твій дар, мабуть зрів крізь гранітні пласти...
Бо найперше з всього, що потрібно у світі осмислить -
відшукати себе серед нетрів земних і сльоти...