В ЛЕЩАТАХ ОСЕНІ

В лещатах осені - печаль
здається явищем природнім,
неначе прощень і прощань
далекий час настав сьогодні,

прийшов вечірньої пори,
постукав в хвіртку, вже відвиклу
від посторонніх, - і в дворі,
і в цілім світі все затихло...

Всі перехрестя і мости...
і крони берестів креслаті...
і ті, написані листи,
що не чекають адресата...

все стало наче мертвим... ні, -
ще серце теплилось і билось
ледь-ледь... І тільки вдалині,
чи то у сяйві, чи вогні,
крізь кілометри та і дні ...-
твоє вікно мені світилось...