13

Розривають чисту душу на малі частини 
Сумні думи,думи милі про мою Вкраїну. 
Батьківщину мою любу,нашу рідну неньку! 
Як козак у чистім полі спить вона сладенько. 

І сниться їй той степ широкий,в якому син її лежить, 
Де Дніпр реве,біжить щосили,кобзарю пісеньку ту мчить. 
Про те,як сумно без Тараса,що він потрібен нам тепер, 
Але вже більше сотні років,як батько наш славнИй помер. 

Їй сниться,що він знову з нами,відроджує той щирий дух, 
Який загублений роками,який у нашім світі стух. 
Нема більш щирих українців,адже нема вже тих віршів, 
Які загоять твою душа за кілька фраз чи кілька слів.