ЛИПА

Що стоїш, самотіючи, липо? -
Розкажи про печалі свої...
Тебе теж падолист цей осипав,
як і вірші мої, і гаї...

Не ридай наготіючим віттям,
не хились, мов скорботна вдова...
Відцвіли ті медові суцвіття,
відцвіли і мої ті слова...

Все проходить...Зима незабаром...
Замете наші спогади сніг, 
з тим своїм невгасаючим даром
замітати усе і усіх...

Пізня осінь - не час поєдинків, -
час скидать обладунки й мечі...
Лиш коли закружляють сніжинки
перші, ті, посміхнись... і мовчи...