XXI СТОЛІТТЯ

За  межами  двадцятого  століття,  
Коли  небесного  Отця  рука  
З  материків  повимітає  сміття,  —  
До  неба  звернеться  душа  людська.  
Микола Руденко   Двадцять перше століття,
ми так само живем
серед квіття і сміття,
а із всіх теорем

знову обрати не можем
ту єдину, одну,
що хоч яксь допоможе
сенс буття осягнуть...

Не боги, хоч під Богом
всі напевне бредем...
Різні наші дороги -
недосяжний едем...

Може й має так бути...
Та, достоту, так є -
неможливість збагнути
тільки сил додає

й ми шукаємо, блудні,
мандрівнії сини
квіти в холоді грудня,
осінь - серед весни...

Добре - де нас немає,
наче сяє мета,
так по світу блукаєм,
поки аж до хреста...

І хоча нова ера,
крила в небо здійма...-
Наші душі - печери,
де і світла нема...