СПОВІДЬ

Першить у горлі від цигарки...
Вже котра пачка?...- Хто те зна...
Та ще в цій темряві огарком
свічі, палає новизна...

Вона є суть, хоча нічого,
вже мабуть не придумать нам
в похмурій млі плаща нічного,
Вітчизни й Ероса синам...

Бо перебачив мідний місяць,
напевно безліч вже таких,
що глину слів у діжці місять,
для ліпки глечиків крихких...

Нехай... жовтнева ніч похмура
і тепла після холоднеч,
не задля Нобеля й Гонкура,
зове писать... Не супереч

ні долі, ні вітрам осіннім...
Погодо, слів й метафор жрець,
на твій вівтар кладе горіння
душі... і ставить на торець

минуле - ту першооснову
своїх віршованих химер,
молитись щоб лиш тільки слову
і вчора, й завтра, і тепер...