Покійна. І - нічия.

Велике далеке місто

з очима на океан.

Безмежно чуже за змістом,

як бурний – не мій – роман…

як плекане кимсь минуле…

Лежиш собі на землі,

до берега пригорнувши

приборкані кораблі.

Годинами старший ранок –

помножений на км,

де серця мого уламок…

де обрій туманом дме

на сопки... такі барвисті…

Барановський спить вулкан.

Далеке велике місто

з очима на океан.

Безмежно чуже за змістом.

За сутністю – течія,

якій – не важлива відстань…

в якій я – опале листя… –

покійна…

і – нічия…

 

 

 

Посвящено г. Владивосток.

Моей родине - Владику...