І знову вибач. Що тобі ще?

Лаврик Андрій

І знову вибач. Що тобі ще?

Якщо образив, то ненавмисно.

Вже вкотре липень обмив дощем

Старече тіло сумного міста.

Я в цьому фільмі лише глядач,

Що йде в кіно, ніби інші – в храми.

Та клятий автовідповідач

Торочить знову одне й те саме.

Вже небо квітне рясним сузір’ям,

Зірки яскраві, мов смолоскипи.

Я йду самотньо твоїм подвір’ям

І відчуваю, як пахнуть липи.

Коли настане лиха година,

І землю виснажать суховії,

Тебе любитиму. Це єдине,

Що я в житті цім насправді вмію.

Тебе чекатиму. Це останнє,

Що сенс в житті надає поету.

Якби не мрійники й не кохання,

Господь давно б знищив цю планету.