Тобі

Я знав її, та наче і не знав, 
Ніким була, а стала цілим світом. 
Чотири роки я її не згадував, 
Згадавши, зацвіло все наче літом. 

Я покохав її ще дужче, ще палкіше, 
Мені подобається в ній-все. 
А з нею все, напевно, чарівніше, 
Добрішим, буде рік цей, що мине. 

Вона, як місяць, жовтий, той на небі, 
Що мені світить ясно у ночі, 
Та гарна, наче білосніжний лебідь, 
Вона - це все, що треба відтепер мені. 

Вона, як свіжа квітка по весні, 
Яку, так полюбляють мої очі, 
Я ще не бачив у житті такої світлої краси, 
Такої чистої та лагідно-дівочої. 

ЇЇ шукав я дуже, дуже довго, 
Та впевнен, що нарешті все ж таки, знайшов. 
І цей зв'язок наш, наче нитка тонка, 
Слабкий, та сподіваюсь - це любов!