КРУГОВЕРТЬ

Життя біжить з поезії до прози,
і ні на мить не стишує свій біг...
Минає осінь і тріщать морози,
трісОк веселим жаром дров'яних...

Життя біжить, від жовтня і до грудня,
і вічний цикл природних порозмін,
хоч трохи розфарбовує ці будні,
збуденнівши натомість, узамін...

Отак усе, забруднюючись в інше,
якісь чужії риси перейма...
Вже мабуть скоро осені у віршах
на зміну, снігом випаде зима...

І все замерзне раптом, захолоне
під дією низьких температур...
Засипле сніг і клятви, і прокльони,
і ноти цих самотніх партитур...

Люблю тебе, безмежна круговерте,
за те люблю, що шанс мені даєш,
залишитися тліти й після смерті,
оцих осінніх, попелом пожеж...