ЗОРЯНИЙ НОКТЮРН

  Причастя з зоряної чаші,
немов вино, я п'ю до дна...
Не поєднала долі наші
оцього неба глибина...

І кожну ніч у пекторалі,
іще сарматської доби,
хтось налива п'янкі печалі
із "а можливо" і "якби"...

Умовних нахилів часопис,
не терпить, так вже повелось...
І обліта у танго "осінь",
печаль березових волось

у світлі зорянім... І синім
сузір'я полум'ям горять...
Ти певно спиш...І Україна...
Лише рукописи не сплять...

Не сплять слова і тліють рими,
тони і паузи октав -
сліди останні пілігрима,
що в світі цім колись блукав...