Не питай

Ти не питай чому сижу сумна я, 
Ти не питай ,знайдеш всі відповіді сам.
Чому сльоза скотилася у середині мая,
Чому? Я більше мучати себе не дам.

А чом же зорі світять не так ясно,
А чом захмарилися чисті небеса.
Мені здається тут питать не треба ,бо все ясно,
Тому що вітер - знає всі мої чуття...

Ти збудувавши замок в чистім небі,
З піску одого навіть не гадав про те.
Що сльози що тримала в собі ,
Розрушать рай і його вітер рознесе...

Та я не мучаюся і не ображаюсь,
Тебе пробачила давним-давно...
Я покохаю іншого ,а може тільки постараюсь,
Тебе ж серденько не забуде всеодно.

Пробач і ти мені й зустрінемось у раї,
А рай для мене тільки там де ти.
Пробач сама себе частенько я караю ,
Що вже не ми а тільки я і ти...