Весна навкруг, і проростає зілля
Трава, а коси плутає гілля
І я колись сама розсиплюсь сіллю
І проросту...

- А зараз я - рілля!

Земля чорнильна, чорная, чорниця...
Та не черниця я (пробачить Бог)
Я - чарівниця, мавка, я криниця

- Я - жінка! Я - життя!

Й тобі за двох... За цілі племена богів я буду!
(Пустелею, водою, небуттям!)
Нехай мовчать, чи ж бо говорять люди
Я стану карою, прощенням, каяттям...

Я буду раною, й цілющою травою 
Твоїм і поцілунком й батогом 
Простоволосою я буду й не-зем-ною 
Вінчанням чи розпустою... 

Вином вливатимусь у спраглі губи,
Чи ж бо жагою спалювать вуста
Я буду вірність - і зрадлива згуба
М*яка, як подих, і тверда, як сталь...

Далекий шлях, чи до воріт стежинка 
В літах, без літ, чи свіжа, як роса 
Початок і межа...

- Я - рай, я - жінка!
Висока нота, думка, небеса...