​Пробач

Пробач мені за ту образу...
Що я вчинила й неодразу,
Я зрозуміла як болить,
І серце раз у раз щемить.
Я знаю що не справедливо
Зробила, так я вередлива.
Та серце моє спокою незна,
А навкруги лише скупа пітьма.
Пробач я знала все з початку,
Я знала й непотрібні ті здогадки.
Жбурнула у смітник й забула,
Лише тепер душа неспокою здобула...
Вона не спить, їй сняться лиш кошмари,
Так ніби ясне сонце заступили хмари.
І та брехня, як хмари заступила,
Ласкаве сонечко правдиве.
Пробач мені я знаю важко буде,
Бо серце твоє не забуде.
Усі мої слова сухі, німі,
Вони залишать слід на чистому вікні.
Пробач бо люди здатні пробачати,
Усяке лихо,  навіть зради.
Пробач, облиш усі образи разом,
Й душа злетить від легкості відразу.